Наш син Вадим одноліток зі своєю двоюрідною сестрою Юлею. Обом дітям по три роки, але вони абсолютно різні в розвитку, Юля непосида, балакуха, весь час бігає, розповідає щось. А от наш Вадим полюбляє сидіти по довго з одним видом гри, може звичайно побігати в м’яча, але зазвичай сидить з кубиками чи машинками. Та й говорить мало, мене це спочатку хвилювало, але педіатр запевнив, що в нього правильний розвиток, що всі діти не можуть бути однакові.
Юліна мама це сестра мого чоловіка Катя, по темпераменту дівчинка вдалася в неї. Якщо чесно, то я не дуже люблю сімейні свята де мені потрібно з нею зустрічатися. Бо вона постійно порівнює наших дітей. І завжди вихваляє свою розумну донечку. Я вже втомилася пояснювати, що Вадим просто має інший характер, а в розвитку не відстає. Чоловік не одноразово сварився з сестрою, щоб вона не пхала свого носа.
Минулого місяця нас знову покликала свекруха до себе, бо мав приїхати її брат з Німеччини. Я не мала великого бажання бачитися з Катею, але пішли, бо дядько Роман приїздив не часто, та й він хороша людина. Чоловік любить дядька ставиться до нього з повагою.
За столом сталася не приємна мені ситуація, Катя почала розповідати дядькові яка кмітлива в неї донечка. А в кінці повернулася до мене й сказала, що Вадимові вже три роки, пора звернутися до спеціалістів, щоб не було пізно. Якби в це й час за столом був чоловік, то б до спеціалістів повезли б Катю. Я ж сказала їй, щоб вона не хвилювалася за мого сина, а краще нехай пантрує свою донечку. Свекруха одразу перевела тему, щоб не провокувати конфлікту.
Коли дядько Роман покликав мене на балкон поговорити, я здивувалася. І він мені розповів, що мій чоловік був таким же як Вадим, стриманим, повільним, розсудливим. В результаті виріс розумним та досягнув чи мало. А Катя була непосидою, вередливою й от у тридцять років лише може, що пхати носа скрізь, і більш нічого. Тож він мене заспокоїв і сказав, що у мене хороша дитина, а він дещо придумав.
Коли ми повернулися до кімнати, то дядько Роман покликав всіх у кімнату.
– Дорогенькі мої, родичі. Ви знаєте, що я приїжджаю не часто, тому роблю вам хороші подарунки. Та цього року традиція зміниться, бо ж я дізнався, що в нас в родині є хлопчик, якому потрібна допомога. Тому всі гроші, що я мав роздати в подарунок я віддаю Вадиму. А ви ж не проти, бо ж також хвилюєтеся за його розвиток і здоров’я.
Після того Катя заніміла. А свекруха їй шепнула: «Що, до вихвалялася? Перш ніж відкрити рота, думай.»
