Дружина мого брата відпочивала на курорті, коли ми з чоловіком робили ремонт у будинку, а тепер їй захотілося жити з комфортом.
Ми пропонували Оксані разом придбати матеріали для ремонту старої хати, що дісталася нам у спадок, але вона відмовилася: «Мені це не потрібно.» І ось тепер просить пожити з нами, бо її частина розвалилася і жити там неможливо. Виходить, вона сама в цьому винна.
Будинок був від бабусі мого чоловіка. Після її смерті мій чоловік із сестрою, тобто Оксаною, розділили спадщину. Хата стояла стара, але ми дуже хотіли відновити її й оселитися там. Хороше розташування: два окремих входи могли жити дві родини, не заважаючи одна одній. Двір і хлів спільні, а кількість кімнат у обох половинах будинку однакова.
Спадщину ми ділили вже були одружені. Все пройшло спокійно. Свекруха відразу відхрестилася від цієї нерухомості, сказала: «Я звикла до міста діти, робіть що хочете.»
Мій чоловік і зять зібрали трохи грошей і спочатку відремонтували дах і укріпили фундамент. Думали продовжувати ремонт разом, але Оксана влаштувала скандал. Вона не бачила сенсу вкладати гроші в «цю хату на курячих ніжках». Її чоловік тихо зітхнув і вийшов, бо з Оксаною сперечатися марно.
Ми ж з чоловіком давно мріяли про власний дім село розташоване поруч із містом, є авто, тож добиратися на роботу не проблема. В тісній однокімнатній квартирі вже просто не було сил жити. Будувати нову хату з нуля було б набагато дорожче.
Для Оксани ця хата залишалася дачею для літнього відпочинку й шашликів. Сказала, щоб на неї не розраховували.
За чотири роки ми повністю відремонтували свою половину. Взяли кредит, але не засмучувалися зробили ванну кімнату, встановили опалення, замінили електрику й вікна, засклили балкон. Працювали майже безвідривно, адже мріяли про справжній дім.
Оксана лише їздила в Карпати, Одесу чи закордон, зовсім не цікавилася ремонтом або станом своєї частини. Жила для власного задоволення. Та згодом у неї народився син, вона пішла у декрет.
З того часу подорожі припинилися, грошей побільшало не стало. Ось тоді вона згадала про свою хату. Адже з маленькою дитиною у квартирі не розгуляєшся, а тут двір, повітря.
Ми вже мешкали у відремонтованій частині й квартиру свою здавали. Її половину навіть не чіпали а там усе за ці роки геть зотліло. Не уявляю, як вона збиралася там жити взимку без опалення. Але одного дня прийшла з валізою й сином: «Пусти на тиждень». Довелося впустити.
Її син галасливий як і Оксана. Вона поводилася так, наче в себе вдома, ні з ким не рахуючись. А я працюю віддалено зовсім неможливо було зосередитися. Довелося тимчасово перебратися до подруги: вона саме їхала у відрядження і не мала нічого проти.
Вдома мене не було майже місяць. Тиждень у подруги, а потім захворіла мама і я мусила нею опікуватися. Вже й забула про Оксану, була впевнена, що вона давно поїхала.
Яке ж було моє здивування, коли, повернувшись додому, застала її з сином у нашій частині. Виглядала так, наче це її житло. Я спитала, коли вона збирається виїжджати.
А чого мені кудись їхати? З дитиною тут зручно, відповідає Оксана спокійно.
Поїдете завтра до міста, кажу я.
Я не хочу до міста.
Якщо навіть не прибрала у хаті, то вже їдь: це не готель.
Чому ти мене виганяєш? Тут теж мій дім!
Твій дім за стіною йди туди.
Вона ще пробувала налаштувати мого чоловіка проти мене, але і він дав зрозуміти, що вона перейшла межі. Оксана образилась і виїхала. Але за кілька годин вже дзвонила свекруха:
Як ти могла її вигнати? Це ж її власність!
Вона могла залишитися у своїй частині там хазяйка, втрутився мій чоловік.
Як там жити з дитиною? Там же нема навіть опалення, туалет надворі! Міг би допомогти сестрі
Чоловік розлютився і висловив матері все, розповів, що ми пропонували разом зробити ремонт і це було б дешевше. Оксана відмовилася. То чого тепер претензії?
Ми ще раз запропонували Оксані вихід хай продасть свою частину нам. Вона запросила таку суму в гривнях, за яку можна купити відремонтований дім під ключ. Нас це не влаштовує.
Тепер конфлікти не згасають. Свекруха ображається, Оксана приїжджає рідко, але якщо вже приїде, то влаштовує гучні гулянки, шкодить на подвірї та ламає майно.
Ми вирішили зводити паркан і зовсім відокремити території. Жодних компромісів більше не буде так захотіла Оксана.
Життя вчить: цінуйте те, що маєте, а особливо добрі стосунки з близькими. Бо легко втратити навіть те, що здавалось вашим назавжди.
