Колись, коли ми з Юлею тільки одружились, в мене склалося враження, що моя теща та сестра дружини, Таня, чудові жінки. Вони не влаштовували скандали, не проявляли до мене якоїсь неприязні і все тому подібне. Тим більше, не лізли в наше з Юлею особисте життя.
Я думав, що так буде завжди, але сталось не так як гадалось.
Раніше теща з з Танею жили разом в рідному селі Юлі. Проте через деякий час(вже через декілька років після нашого весілля), вони продали будинок та придбали квартиру в місті.
Думалось, що все в них буде чудово, Таня знайде роботу і вони будуть жити добре. Але Таня не змогла влаштуватись на роботу. Не те, що б роботи не було, але з того, що я бачив, сестра дружини не дуже то й горіла бажанням щось робити та шукати.
Тому стали жінки жити на пенсію тещі. І, відповідно, на ті дрібні гроші, не дуже то й поживеш в місті. З часом стало ледве ставати на продукти, тому вони почали приходити на обід спершу до нас. З часом приходили ще й на вечерю. А останнім часом приходять з самого ранку на сніданок та сидять до пізнього вечора.
Юля весь час біля плити, бо їдять жіночки дай боже. Рахунки за електроенергію також чималі приходять, адже що теща, що Таня з самого ранку та до пізнього вечора сидять в нас у вітальні перед телевізором. А потім йдуть додому.
І ще й при тому ми з Юлею працюємо дистанційно з дому. Спокійно не попрацюєш, бо ж весь час відволікають і в цілому важко розслабитись та поринути в роботу, коли в тебе хтось в квартирі ще є.
Я вже говорив з Юлею. Вона також невдоволена тим, що відбувається. І ми домовились, що поговоримо з тещою і з Танею. Нехай Таня шукає собі роботу, а не сидить разом з мамою цілими днями в нас. В гостях ми їх раді бачити, але геть не щодня. Раз в тиждень максимум.
