Я так довго чекала цього вихідного дня, аби відпочити і розслабитися. І це мені вдалося, та от вечір зіпсувала розмова із сестрою.
Зазвичай, на великі свята до мене з’їжджаються родичі із дітками. Я люблю їх приймати, адже своїх малят у мене поки немає. Та я й не хочу. Тож зараз я й зателефонувала сестрі, аби дізнатися, чи приїдуть на наступні вихідні племінники до мене в гості.
Якось так зав’язалась розмова, що я почала жалітися на свою долю. Нібито зараз нічого не вдається. Як то якийсь чорний кіт дорогу перебіг. Ще й до всього проблеми на роботі. Замовник підвів: зробив замовлення і не прийшов його забирати. А вчора й автомобіль зламався, потрібно завезти до спеціалістів. Загалом, про відпочинок і відпустку можу й не мріяти. Не життя, а суцільна проблема.
Та вся моя розповідь не викликала жодного ефекту. Хотілося б якоїсь підтримки, теплих слів, а у відповідь чула лише угукання і агакання.
Розмова закінчилася і я, зібравши всі сили в кулак, взяла ноутбук і почала працювати. Не пройшло й пів години, як мені перетелефонувала сестра. Я не встигла взяти слухавку, як полився суцільний потік слів:
– Привіт. Знаю, що ти не зайнята, тож слухай. Говорила з Марією. Уявляєш, вона ще сміє скаржитися на своє життя. Нібито грошей не вистачає, на роботі проблеми, відпустка не скоро. Чуєш, ще й каже авто треба везти до спеціалістів, бо зламалося щось. А я собі сиджу в шоці. Не потрібно купувати машину, то й проблем з нею не буде. Ще нехай пожаліється, що бензин купувати доводиться. Нема сил моїх це слухати. Сім’ї нема, дітей нема, живе у своє задоволення і претензії виставляє. Та де таке ще побачити можна! Мало їй грошей, то хай мені хоч стільки віддасть. Живемо від зарплати до зарплати. Ох, здається мені, що дітей вона не хоче, бо це зайві гроші витрачати треба буде. А вона ось яка скупа виявилася. Ще й доведеться перестати їздити відпочивати. Це вже ж інші турботи будуть. Терпіти не можу її. А вона все дзвонить, мучить мене своїми історіями.
Напевно, ненароком сестра набрала до мене, а хотіла до нашої спільної сестри. Тепер стало мені все ясно.
Я мовчки прослухала всі ці невдоволення, але на кінець просто не витримали нерви, тож я сказала:
– Ой, оце так погана у тебе сестричка. Просто жах. Не знаю, як ти терпиш це все. Ще й на твоїх дітей час витрачає. Навіщо ото зазиває їх на всі свята, подарунки робить? А вже як почне гроші в борг давати, коли тобі потрібно, то це взагалі. Неможливо витримати. Ось тебе мені справді шкода. Сидиш ото без роботи, мучишся. Вже який рік перебираєш вакансіями і все не для твого царського розуму і рук.
Як тільки сестра усвідомила, що відбувається почала щось кричати у відповідь, та слухати її не було ні сил, ні бажання. Просто заблокую цей номер назавжди і більше не згадаю про існування такої жалюгідної людини.
