Якось я мала справи в сусідньому місті, в якому жила й моя сестра. Тому, як зазвичай, я прийшла до неї в гості.
Жили вони з чоловіком та дітьми добре. Багато заробляли, мали власну справу. З вигляду, хороша та доволі заможна сім’я.
Проте було одне величезне “АЛЕ*. В них вдома було завжди жахливо брудно. Наче гарна квартира, але на ручках дверних і на вікнах жирні плями. Килими і картини в квартирі всі в пилюці. Меблі так само. Завжди непомитий посуд та бруднітарілки.
У ванній кімнаті ще гірше. Завжди погано пахне та брудно. Я б там ні за що в світі не помилась. В туалет в сестри в квартирі стараюсь не ходити.
Як там діти живуть я взагалі не знаю. Але мені їх шкода. Та й взагалі, мене дивує, що як сестрі, так і її чоловіку нормально так жити.
Я коли в гості прийшла і сестра налила мені в брудну чашку чаю, то одразу перехотіла його пити. Поки та не бачила, я протерла ручку чашки, та її краї, щоб більш менш спокійно попити. Хоча важко пити з посуду в чистоті якого ти геть не впевнена.
Сестра не розуміла, чому я так неохоче пила її чай. А я не могла і трохи ковтнути, бо весь час думала про те, як це бридко.
Не знаю, може з нею якось поговорити? Але як це зробити так, щоб не образити її? Проте справді, в такій антисанітарії неможливо жити. Та й за племінників я хвилююсь. Бо нехай би вже самі так жили, але в них є діти. Тому мене й так хвилює стан їхньої квартири.
Сестра з чоловіком наче заможно живуть, а в квартирі брудно так, що навіть чаю попити бpuдk0
