Щасливі жінки завжди гарно виглядають
Марійка важко переживала зраду чоловіка. У сорок років залишилася сама, донька вчилася в університеті в іншому місті. А Сергій два місяці тому прийшов з роботи й спокійно сказав:
Я йду від тебе, я закохався.
Як це? В кого? розгублено запитала Марійка.
Та як ідуть чоловіки від жінок. Закохався в іншу, мені з нею добре, поряд із нею про тебе й не згадаю. Не переконуй мене, все вже вирішено, відповів Сергій так буденно, наче нічого особливого не сталося.
Він зібрав свої речі дуже швидко й пішов. Потім, вже обдумуючи події, Марійка усвідомила: чоловік не в один день вирішив йти, поступово підбирав речі, а у той вечір все швика закидав у чемодан й закрив за собою двері.
Марійка плакала, страждала й була упевнена, що більше вже нічого доброго в її житті не буде. Здавалося, що життя зупинилося. Нікому не хотілося відкривати двері чи відповідати на дзвінки. Донька телефонувала, подруга телефонувала Марійка відповідала неохоче та швидко кидала слухавку. Навіть на роботі не хотіла спілкуватися з колегами. Хтось її шкодував, хтось навпаки з іронією поглядав.
У глибині душі Марійка сподівалася:
Може, тій, котра відвела його від мене, Сергій набридне, він повернеться, а я його пробачу я ж його люблю.
У вихідний день Марійка прокинулася рано, як завжди, але лежала та й не хотіла вставати куди поспішати? Але зрештою піднялася. Ближче до одинадцятої години задзвонив телефон.
Чого зранку телефонують, я не хочу ні з ким говорити, подумала вона й не взяла слухавку, хоч й глянула на екран номер був незнайомий. «А раптом це Сергій? Може, в нього телефон украли або він змінив номер?» майнула думка. «А раптом вирішив повернутися, треба було відповісти».
Поки думала, телефон знову задзвонив.
Алло, алло, сказала голосно.
Привіт, почула веселий жіночий голос.
Алло, хто це? невдоволено обірвала Марійка.
Марічко, це ж я, невже не впізнаєш давню подругу? Це я Соломія!
Марійка розчарувалась вона сподівалась почути голос Сергія.
І що?..
Марійко, з тобою все гаразд? Ти чомусь така невесела.
Не гаразд, відповіла вона й поклала слухавку, сльози самі потекли рікою.
Сіла на диван, щоб трохи заспокоїтися. Минуло трохи часу хтось постукав у двері. Марійка аж підскочила знову ця ненормальна надія.
А може це Сергій передумав? подумала і пішла відкривати.
Привіт! привітно сказала красива жінка, яку Марійка ледве впізнала це була її колишня подруга і однокласниця Соломія.
Вона була доглянута, з яскравою помадою, в стильному одязі, а шикарний аромат її парфумів моментально привів Марійку до тями. Після школи Соломія вступила до університету у Львові, і з того часу вони бачились лише раз років пятнадцять тому. У школі вони дружили, разом ходили на танці, ділились секретами.
Соломко, ти така гарна! вирвалось у Марійки.
Привіт, подруго. Я завжди була такою, а ти вона критично оглянула її, ну що, впустиш до хати?
Заходь, неохоче пропустила Марійка.
Соломія прийшла не з порожніми руками. Вона швидко пішла на кухню, витягла з торбинки пляшку грузинського вина, торт і домашні яблука.
Давай келихи, відзначимо нашу зустріч я й не памятаю, коли ми востаннє бачилися. Відчуття, ніби це було в іншому житті говорила Соломія, а Марійка мовчки діставала келихи й різала торт.
Соломія більше нічого не питала, відкоркувала вино, налила і запропонувала:
За зустріч! і випила. Марійка, дивлячись на неї, теж осушила келих.
Другий келих Соломія запропонувала підняти за них обох. Після цього Марійці захотілось виговоритися. Вона розповіла усе, що наболіло Соломія слухала уважно, не перебивала. Коли Марійка закінчила, подруга тільки знизала плечима:
Господи, Марійко, я думала, ти справді переживаєш трагедію.
А хіба це не трагедія? Ти не зрозумієш, твій чоловік тебе не залишав, сумно сказала Марійка.
Та годі! Чоловік мене не кидав це я його залишила! Як дізналася, що завів молоду пасію, зразу подала на розлучення, він аж остовпів мабуть, думав розважиться трохи, а я нічого не взнаю…
Може ти його не любила?
Любила, ще й як, казала Соломія, але терпіти не можу, коли мене зраджують. Коли тобі зраджують це не любов.
Ой, Соломіє, у тебе все так просто.
Так, а ти все ускладнюєш. Ти завжди такою була. А де твоя донька?
Дитина студентка, вчиться у Києві, живе в тітки.
Зрозуміло. Отак от, чоловік твій покинув і тебе, і доньку а ти ще переживаєш.
Я ж його люблю
Досить, Марійко, час тебе “лікувати”. Депресія тебе зовсім зїдає.
Та хіба це лікується? Таблетки не допоможуть.
Які таблетки? У такому випадку допомагають старі перевірені методи: новий образ, покупки, нове кохання.
Цікаво, Соломко… протягнула Марійка.
Збирайся, їдемо до торгового центру там і до перукарні звернемось, весело сказала Соломія, і не вигадуй відмазок. До речі, у тебе є хоч трохи грошей, може відкладала?
Відкладала на нову машину для Сергія…
Та нехай радіє старій своїй машині! Тобі треба подати на розлучення й більше не чекати на нього. Не пробачай і не думай про нього! А ще можемо відсудити за ту машину трохи гривень
Ні, хай подавиться, раптом відповіла Марійка й відмахнулась. А ти що, зі Львова повернулась назавжди? Ти нічого не розказуєш.
Повернулась, не хочу там жити А ти давай витрясайся з домашнього халата будемо влаштовувати марш-кидок по магазинах! До речі, Ріта Смирнова телефонувала, сказала, що через тиждень зустріч випускників так що підемо разом! Багато хто приїде, навіть наші хлопці, деякі у розлученні. Приглядайся а памятаєш, як Віталік за тобою бігав ще з сьомого класу?
Ой, Соломіє, кому я треба стара шкапа.
Так не можна про себе думати, Марічко! Себе треба любити й цінувати. Ми швидко зробимо з тебе молоду кобилку, сміялася подруга, виходячи з квартири. Ти ж тітку Ганну знаєш так от, вона вже в пятий раз збирається заміж, тільки не може між двома кандидатами визначитись.
Через деякий час Марійка не впізнавала себе інший колір волосся, ультракоротка стрижка, і все виглядала молодшою і красивою. Соломія справді витрусила її з меланхолії якби не вона, все так би і залишилось.
На вечері зустрічі випускників у кавярні зібралась майже вся група, крім кількох, хто далеко живе. Багато хто не впізнав Марійку, а Віталій, статний і впевнений чоловік, весь вечір дивився тільки на неї.
Марійко, я тебе не одразу впізнав ти така гарна, навіть гарніша, ніж у школі. Ти мені завжди подобалась, але ти обрала Сергія з іншого класу, а де він зараз?
Нема його, залишив мене, легко усміхнулась Марійка.
Залишив? Таких жінок не залишають! щиро здивувався Віталій.
А от і залишають, але це на краще.
Я не сумніваюсь, Марійко. Я теж розлучений вже два роки. Життя було гарне, бізнес мав, син виріс. Але два роки тому в бізнесі були проблеми, і дружина назвала мене невдахою й пішла до молодого, мабуть, більш успішного. За рік усе відновив і тепер справи йдуть краще, ніж коли-небудь.
Назустріч ішов Сергій, але не впізнав її
Минули два місяці. Марійка прогулювалась набережною з Віталієм під ручку після театру, вирішили ще пройтися вечірнім містом. І раптом Марійка побачила Сергія той схуд, йшов сам, виглядав нещасно. Спочатку не впізнав.
Схоже, годує його не дуже добре та подумала вона.
Коли Сергій проходив повз, зустрівся з Марійкою поглядом у очах питання: вона це чи ні? Пройшли повз, але враз почула:
Марійко?
Вона повільно повернулась, усміхнулась і вимовила:
О, привіт, це ти Познайомся це Сергій, мій колишній чоловік, ти його не впізнав, сказала вона до Віталія.
Привіт, не впізнав, сказав Віталій, а я майбутній чоловік Марійки.
У Сергія щелепа відвисла, Марійка була теж здивована Віталій їй ще нічого не пропонував.
Як справи? весело запитала Марійка.
Та нічого нормально, відповів він. Ти зовсім змінилась! Ви чудово виглядаєте.
Марійка знову усміхнулась й узявши Віталія за руку, сказала:
Щасливі жінки завжди гарно виглядають.
Значить, тебе все добре пробурмотів Сергій.
Звісно. І буде ще краще, і, відвернувшись, вони з Віталієм пройшли далі, а вона відчувала на собі пекучий погляд колишнього.
