Щасливі жінки завжди виглядають прекрасно.
Леся важко переживала зраду чоловіка. У сорок років залишилася сама, а донька навчалася в університеті в іншому місті. От Орест два місяці тому прийшов додому і заявив:
Я йду від тебе, закохався.
Та як це? В кого ж? розгублено перепитала Леся.
Ну, так як всі чоловіки йдуть від дружин. Закохався у іншу, поряд із нею почуваюся класно, про тебе зовсім забуваю. Не вмовляй і не благай я все вирішив, відповів Орест буденно, ніби нічого такого і не сталося.
Швидко зібрався, похапцем напхав речі в сумку і грюкнув дверима. Потім, вже аналізуючи ситуацію, Леся зрозуміла він давно збирався піти, потроху складав речі, а того дня просто пришвидшив усе.
Леся плакала, страждала і вирішила, що нічого доброго вже більше з нею не станеться. Здавалося, життя просто зупинилося. Ні з ким не хотілося бачитися чи розмовляти. Телефон весь час дзвонив: дзвонила донька, надзвонювала подруга, але Леся майже і не відповідала, а якщо й брала слухавку коротко відмахується. На роботі теж не хотілося говорити з колегами. Одні співчували, а інші криво посміхалися.
Леся навіть сподівалася:
Може Оресту набридне та, що забрала його у мене, він повернеться, а я вибачу і прийму назад. Я ж його люблю.
Вихідного дня Леся прокинулася, як завжди рано, але полінувалась вставати з ліжка навіщо, якщо поспішати нікуди. Та все-таки піднялася. Ближче до одинадцятої забринів телефон.
Кому я так потрібна восьмої ранку, не хочу ні з ким говорити, вирішила і не відповіла. Глянула, правда, на номер був незнайомий. “А раптом це Орест, може втратив свій смартфон чи змінив номер… може хоче повернутись? Треба було відповісти…”
Поки думала, знову задзвонив телефон.
Алло, сказала невпевнено.
Привіт! почула веселячий жіночий голос.
Алло, хто це? пробурмотіла Леся роздратовано.
Лесю, це ти? Що з твоїм голосом? Не пізнала стару подругу? Це я Орися.
Леся розчарувалась, чекала почути голос Ореста.
І що?
Лесю, ти жива там? Все гаразд?
Ні, не гаразд, сказала Леся і вимкнула телефон. Заплакала ще сильніше.
Вмостилась на диван, щоб трохи оговтатися. Через якийсь час хтось подзвонив у двері. Леся стрепенулася, майнула думка а раптом це Орест повернувся…
Та відчинила двері.
Привіт! весело відповіла гарна жінка, у якій Леся ледь впізнала свою колишню подругу й однокласницю-Орисю.
Орися була доглянута, з яскравою помадою, стильно одягнена, а її парфуми одразу додали Лесі бадьорості. Після школи Орися поїхала навчатися у Львів, і з того часу бачилися лише раз років пятнадцять тому. Раніше вони гуляли разом на дискотеках, обговорювали хлопців, довіряли одне одному секрети.
Орися, та ти просто красуня! непомітно вирвалось у Лесі.
Привіт, подруго. Я завжди такою була, а от ти критично оглянула її з голови до ніг, ну, пустиш у квартиру чи як?
Заходь, відступила Леся.
Орися прийшла з гостинцями: пройшла у кухню, витягла з пакета пляшку грузинського вина, тортик і мандарини.
Давай келихи! Відзначимо зустріч. Я навіть не памятаю, коли ми востаннє спілкувались. Здається, ціла вічність! тараторила Орися, а Леся різала торт, стояла мовчки.
Без зайвих слів Орися відкрила вино, налила у келихи.
За зустріч! сказала вона, і випила. Леся, глянувши на подругу, теж випила.
Другий келих за них. І тут Лесі так захотілося виговоритися, бо накопичилося! Орися мовчки слухала, а після розповіді лише знизала плечима.
Ой, Лесю, а я вже чекала, що у тебе справжня трагедія.
А хіба це не трагедія? Тебе муж не кидав от ти й не розумієш, сумно сказала Леся.
Та годі! Мого чоловіка я сама вигнала, коли дізналася про його молоденьку пасію. Відразу на розлучення, а він розгубився, мабуть думав: буде гуляти а я нічого не дізнаюся…
Мабуть, ти його не любила…
Та ні, любила дуже, відповіла Орися, але терпіти образу не можу. Якщо зраджують то це не любов.
Господи, Орися, тобі все просто
Ага! Це ти усе ускладнюєш. Хоча завжди такою була. А донька твоя де?
Університет закінчує, живе в Чернівцях з тіткою.
Зрозуміло. Цей твій жиголо кинув і тебе, і доньку, а ти ще мучишся
Але я його кохаю
Досить, Лесю, буду лікувати твою депресію.
Як це лікувати? Таблетки не допоможуть…
Та при чому тут таблетки? Для такої болячки є старі дієві методи: зміна іміджу, шопінг, нове кохання.
Ох ти й придумала, Орися
Збирайся, їдемо в торговий центр, там ще й у перукарню забіжимо! І ніяких відмовок. А гроші маєш хоч трохи запаски?
Запаска є, ми з Орестом накопичували на нову автівку.
Орест нехай радіє, що забрав стару машину. Тобі треба розлучення і забути про нього. Не пробачай… До речі, можеш ще й частку за автомобіль відсудити!
Нехай подавиться, раптом сказала Леся. Орися, ти остаточно у Львів повернулася?
Назавжди, не хочу там більше жити. А ти давай вилазь з халата, побігли по магазинах. До речі, мені дзвонила Рита Корнійчук через тиждень зустріч випускників. І ми з тобою підемо! Багато хто приїде, деякі наші хлопці теж розлучені. Пригадай, як Вітя Тарасюк за тобою бігав ще з сьомого класу!
Ех, Орися, кому я потрібна стара, нецікава.
Та ти що, Лесю! Не можна так думати! Себе треба любити й цінувати. Ми тебе швидко зробимо молодою леді, сміялася Орися, виходячи з квартири. Згадала! Моя тітка Катерина, яка живе поруч з твоєю мамою, вже збирається впяте заміж, але ніяк не визначиться між двома женихами.
Через декілька годин Леся себе не впізнавала у дзеркалі.
Диво, дивувалася сама собі, інший колір волосся, коротка ультрамодна стрижка. Ніколи б не подумала, що так мені пасує. Справді молода й гарна! Яка ж Орися молодець, взяла мене в руки. Самій би сиділа вдома й кисла.
Вечір зустрічі випускників проходив у кавярні, зібралися майже всі. Дехто Лесю й не впізнав, а Вітя Тарасюк солідний пенсіонер, бізнесмен, не зводив з неї очей.
Леся, ти не впізнав би! Яка ти гарна, навіть краща, ніж у школі. Ти мені завжди подобалась, а обрала Ореста… А він де?
Немає його, кинув мене, легко посміхнулась Леся.
Кинув? Ти не жартуй, таких не кидають, щиро здивувався Вітя.
Бачиш, кидають, але воно навіть на краще.
Не сумніваюсь. Я теж розлучений вже два роки. Мав бізнес, з дружиною все було добре, спільний син вже дорослий. Та коли із справами скрутно стало дружина виставила мене невдахою й пішла до молодшого. Проте я за рік все відновив, зараз справи навіть кращі.
… Аж тут назустріч йшов Орест, але не впізнав Лесю одразу. Схуд, змарнів. Мабуть, не дуже сито живе той…
Йшов повз, глянув у очі Лесі питає себе, чи то вона? Пройшов мимо, але озирнувся:
Леся?
Вона зупинилась, посміхнулась і каже:
Та, це я. Познайомся це Вітя, майбутній чоловік, звернулася до Вітя, дивлячись на здивованого Ореста.
Привіт, не впізнав, відгукнувся Вітя, я твій наступник.
У Ореста аж підвисла щелепа, а Леся теж трохи здивувалась Вітя ще нічого не пропонував.
Як справи? весело спитала Леся у колишнього.
Та нічого нормально, буркнув, ти зовсім змінилася! Гарно виглядаєш.
Леся знову посміхнулась, взяла Вітю за руку:
А щасливі жінки завжди виглядають прекрасно.
Значить, у тебе все добре, пробурмотів Орест.
Звісно! І далі буде ще краще, та повернулася до Вітя, й пішла з ним під руку впевненою ходою, відчуваючи за спиною пильний погляд колишнього…
