Щастя дочки найдорожче
Олена Миколаївна живе сама та без кінця скаржиться сусідам на невдячну доньку й онуку, які покинули її одну.
Я їм присвятила все своє життя, а вони найближчі, жорстокі та безсердечні не оцінили цього й кинули мене на поталу долі.
Олена Миколаївна ще дужка літня жінка, нарікає на рідних, але не згадує, що донька Марія щомісяця дає їй гроші, а онука Софійка не раз намагалася помиритися з бабусею. Та тільки ставила умову помириться, якщо та розлучиться з чоловіком. Софія щоразу гірко зітхала й йшла геть.
Тепер у Софії своя родина. Вона вийшла заміж за Дмитра. Обидва закінчили університет і влаштувалися на роботу. Живуть у матері Дмитра, але мріють зняти квартиру, тим більше чекають на прибавлення.
Історія їхнього весілля це окрема повість. Скільки довелося витерпіти від Олени Миколаївни!
Одного вечора Софійка прибігла додому й щасливо вигукнула:
Мамо, бабусю, ми з Дмитром вирішили одружитися! Їй було девятнадцять, все життя попереду, серце сповнювалось радістю, вона сміялася.
Бабуся повільно підняла на неї очі чи не почулося? а мати Марія опустила голову й мовчала. Софія не розуміла, чому вони не радіють.
Мамо, бабусю, ви чого мовчите? Я ж виходжу заміж?
Не буде цього, різко сказала Олена Миколаївна.
Як це не буде? Мамо… дівчина замовкла,
