Щастя, коли за спиною родина
З армії Федько повернувся ще здоровішим, ніж пішов. Молодший у великій родині, де було четверо братів, він здавався, ніби вбрав усе найкраще від усіх. Високий, майже під два метри, широкоплечий, зі світлим волоссям та блакитними очима, що дивилися на світ доброзичливо, завжди готовий прийти на допомогу, ну й силою Бог його не обділив.
Минуло три дні, як він повернувся до рідного села Зеленогора, зустрівся з усіма родичами та друзями, і ось, йдучи з крамниці, побачив Олену. Він остолбенів, побачивши перед собою гарну дівчину, хоч і не дуже високу на зріст.
Ого, які в нас водиться красуні! Чи я щось пропустив, чи нові дівчата підросли? одразу ж привітався.
Добрий день, красунько, щось не пригадую тебе, спитав він, ти чия дочка?
Доброго дня, я мамина й татова дочка, засміялась вона, звісно, не пригадаєш, я не місцева.
Федько, мене звати, а тебе?
Олена, Олена Богданівна, я вчителька початкових класів, рік як приїхала.
Зрозуміло, а я з армії повернувся.
Вони довго стояли й розмовляли, наче знали одне одного ціле вічність. Вже сусіди почали на них поглядати, мабуть, і так зійшлися. У селі це швидко А Федько з Оленою й справді сподобалися один одному так, що розлучатися не хотілося.
Ввечері Федькові не давали спокою думки про гарну Олену.
Мамо, а де живе новенька Олена, що діток у школі вчить?
Мати здивовано подивилася на нього.
Дім їй дали невеличкий, баби Марічки, вона давно померла, а хата ще міцна. Ось там і влаштувалася Олена Богданівна. А що, сподобалась? Вже десь примітив дівчину?
Примітив і здивувався, промовив Федько і зібрався йти.
Відтоді вони почали зустрічатися, спілкуватися, а потім Федько запропонував Олені руку й серце, вона погодилася. Греміло весілля на все село. Багато дівчат ображалися на Федька.
Чому одружився на приїжджій, у нас теж у селі багато гарних дівчат!
Але з часом звикли й прийняли, тим більше Олена вчила діток, і її за це поважали. Діти любили її, батьки теж.
Федько перебрався до Олени, у батьківській хаті жив один із братів з родиною, тому місця не вистачало. Він майстерний, у нього все в руках горить, і сили вистачає.
Оленко, до хати зроблю прибудову, мало нам місця, та ще й дітей буде. Отже, беруся за будівництво, замовлю матеріали, ділився планами чоловік, а дружина підтримувала.
За кілька років Федько збудував хату на заздрість усьому селу. Він сам здоровий і міцний чоловік, таким і дім зробив. Олена лише тішилася. Жили ладно. Минув час, але одна річ затьмарювала їхнє родинне життя не було своїх дітей. Олена дуже любила діток, віддавала себе учням, а своїх не було.
Чому я не можу народити? часто думала вона. А раптом через це Федько мене покине, він дуже хоче дітей, уже й дім готовий.
Чому в нас немає дітей? А рап
