В давні часи, у нашому краї, жив собі начальник відділу продажів Ярослав. Холостий та самотній, він одразу закохався в юну й гарну Оксану, яка прийшла на перший робочий день до його відділу.
Доброго ранку, колего, промовив він так тепло, що Оксана мимоволі затримала на ньому погляд.
Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом, посміхаючись у відповідь.
Ось так, приступайте до обовязків. Вас ознайомить Наталка, вона тут старша. Ознайомтеся з інструкцією. Бажаю удачі, сподіваюся, знайдемо спільну мову.
Колеги, переважно жінки, з цікавістю спостерігали за начальником, а коли він вийшов, Наталка прошепотіла сусідці Ганні:
З яких пір наш Ярослав так уважно зустрічає нових? і обидві засміялися.
Оксана спочатку придивлялася новий колектив, але вела себе не скромно, але й не навязливо, зайнявши позицію спостерігача. Молода, але вже досвідчена: у двадцять два роки встигла розбити кілька родин. Ще в коледжі закрутила роман із викладачем, але той перший опамятався, коли чутки дійшли до його дружини.
Не минуло й часу, як Ярослав запропонував їй посидіти після роботи в кавярні.
Чому б і ні? Ви мій начальник, а з начальством варто підтримувати гарні стосунки, посміхнулася вона.
Він спочатку подумав, що вона жартує, але зрадів вона погодилася. Ярославу було тридцять, одруженим він не був, хоча стосунки траплялися, але до серйозного кроку не дійшло. Тому все закрутилося швидко: закохався, зустрічалися, а потім колеги здивувалися, коли він оголосив, що вони з Оксаною запрошують їх на весілля.
Сімейне життя Ярослава
Він виконував усі її бажання. Навіть прийняв умову:
Дітей поки не плануємо. Хочу пожити для себе. Коли буду готова стати матірю, скажу. А поки ніяких пелюшок і розпашонок.
Ярослав сподівався, що з часом дружина зрозуміє: сімя без дитини не сімя. Але час минав, а Оксана не збиралася народжувати, і кожен розмову про дитину різко обривала:
Ярославе, я ж тебе попередила, і ти погодився. Тож не заводи мені голови. Я ще не готова.
Минуло ще трохи часу, і одного разу він побачив, як дружина вийшла з ванної з тестом на вагітність у руках.
Оксано, ти вагітна? вона кивнула.
Він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.
Не хочу народжувати! Не хочу бути товстою коровою! Щось роби! Але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.
Не сердься. Це ж щастя! Як же я тебе люблю, Оксанко. У нас буде дитина!
Але Оксана була рішуча: взяла направлення, щоб позбутися вагітності. Та Ярослав встиг прибігти до лікарні вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.
Благаю тебе, не роби цього. Нехай народиться наша дитина. Я буду допомагати у всьому. Обіцяю.
Дружина згодом погодилася, але з умовою: вона не буде міняти пелюшки, памперси і вставати вночі. Усю вагітність Ярослав не відходив від неї, виконував усі її бажання. Нарешті настав день, коли він відвіз її до пологового. Коли народилася здорова донечка, він з полегшенням зітхнув.
Задоволений і щасливий, поїхав додому відпочити. А наступного дня, приїхавши провідати дружину з донькою, почув:
Вашої дружини тут немає. Вона втекла, залишивши дитину.
Не може бути! не повірив Ярослав. Може, вона вийшла?
Ні, вона пішла. Ось записка, медсестра простягнула йому складений папірець.
Ні вдома, ні в офісі Оксани не було, вона не відповідала на дзвінки, змінила номер. Лише через півтора місяця вона подзвонила:
Збери мої речі. За ними приїде мій Артем. На розлучення подавай сам, я не прийду.
Про доньку навіть не заговорила не потрібна вона їй, як і Ярослав. Так і став він для донечки Соломійки і матірю, і батьком. Добре, що поруч жила його мати, яка допомагала з онукою.
Марічка
Одного разу Марічці зателефонувала вчителька її сина Івасика, який навчався у другому класі.
Прийдіть негайно до школи. Ваш син тут учинив щось нечуване! і поклала слухавку, не пояснюючи деталей.
Марічка схопила сумку, відпросилася з роботи і побігла до школи.
Що ж наробив Івасик? Він завжди був тихим, слухняним хлопчиком, думала вона по дорозі.
Її Івасик народився попри всі прогнози лікарів. Чоловік Тарас перед весіллям чесно попередив її, що безплідний, і навіть мав довідку. Це був його третій шлюб.
Може, лікарі помиляються, подумала вона, погоджуючись вийти за нього. Любила його, але сподівалася: якщо дітей не буде, можна взяти дитину з притулку. Але Тарасу поки не казала.
Його перший шлюб тривав лише півроку він пішов, звинувачуючи дру
