**Щоденниковий запис**
Не було б щастя
Начальник відділу продажів Ярослав був неодружений, і, побачивши молоду й гарну Олену, враз закохався. Вона прийшла перший день на роботу до його відділу, і він одразу підійшов до неї.
Доброго ранку, колего, промовив він із такою теплою усмішкою, що погляд Олени мимоволі затримався на ньому.
Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом і посміхнулася у відповідь.
Отже, приступайте до обов’язків. В курс справи вас введе Тетяна, вона у нас старша, він кивнув у її бік. Ознайомтесь із інструкцією. Бажаю успіхів, сподіваюся, спрацюємось.
Колеги, переважно жінки, з цікавістю спостерігали за начальником, а коли він вийшов, Тетяна прошепотіла сусідці Ганні:
З яких це пір наш Ярослав так уважно вітає нових співробітників? І обидві засміялися.
Олена спочатку придивлялася все-таки новий колектив. Вона поводилася не скромно, адже скромність ніколи не була її рисою, але спочатку зайняла позицію спостерігача. Молода, але вже досвідчена: їй лише двадцять два, а з сімнадцяти років вона встигла розбити пару сімей. У коледжі вона закрутила роман з викладачем, набагато старшим за неї, але перший опамятався саме він дружина дізналася.
Минуло трохи часу, і Ярослав запропонував їй посидіти після роботи в кавярні.
А чому б і ні? Ви мій начальник, а з начальником треба підтримувати добрі стосунки, так би мовити, налагоджувати контакти, усміхнулася вона.
Олена посміхалася так щиро, що він спочатку подумав жартує. Але зрадів, бо вона погодилася. Ярославу тридцять, він ніколи не був одружений, стосунки були, але до серйозних кроків не дійшло. Тому все закрутилося швидко: закохався, зустрічалися, а потім колеги разом здивувалися, коли він оголосив, що вони з Оленою запрошують їх на весілля.
**Сімейне життя Ярослава**
Всі бажання та примхи Олени він виконував. Навіть прийняв її умову.
Поки що дітей не плануємо. Хочу пожити для себе. Коли буду готова стати матірю, скажу тобі. А поки що, любий, ніяких пелюшок і розпашонок.
Ярослав думав, що пройде час, і дружина зрозуміє: сімя без дитини це не сімя. Час минав, а Олена не збиралася народжувати, і кожен раз, коли він заводив розмову про дитину, різко обривала:
Ярославе, я ж тебе одразу попередила, і ти погодився. Тож не забивай мені голову. Я ще не готова.
Минуло ще трохи часу, і одного разу він побачив, як дружина, розгублена, вийшла з ванної кімнати з тестом на вагітність у руках.
Оленко, ти вагітна? Вона кивнула.
А він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.
Не хочу народжувати! Не хочу бути товстою коровою! Ти повинен щось зробити! Але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.
Не сердься й не плач, це ж щастя. Як я тебе люблю, Оленко! У нас буде дитина!
Але Олена була налаштована рішуче: пішла до лікаря і взяла направлення, щоб позбутися вагітності. Але Ярослав прибіг до лікарні вчасно вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.
Благаю тебе, Оленко. Не роби цього. Нехай народиться наша дитина. Я буду тобі допомагати у всьому. Обіцяю.
Дружина погодилася за умови, що міняти пелюшки, памперси і вставати вночі до дитини не буде. Усю вагітність Ярослав не відходив від неї, виконував усі бажання. Нарешті настав час він відвіз її до пологового будинку. І лише коли на світ зявилася здорова донечка, він з полегшенням зітхнув.
Задоволений і щасливий, він поїхав додому відпочити. А наступного дня, приїхавши до пологового, почув:
Вашої дружини тут немає. Вона втекла, дитину залишила.
Не може бути! не повірив Ярослав. Може, вона вийшла кудись?
Ні, вона пішла. Ось записка, медсестра простягнула йому листок.
Ні в офісі, ні вдома Олена не зявлялася, на дзвінки не відповідала, змінила номер. Лише через півтора місяця вона подзвонила Ярославу.
Збери мої речі. За ними приїде мій Артем. На розлучення подавай сам, я все одно не прийду.
Про донечку навіть не заговорила не потрібна вона їй, як і Ярослав. Так він і став для маленької Марійки і матірю, і батьком. Добре, що неподалік жила його мати допомагала з онукою.
**Марія**
Чуючи дзвінок телефону, Марія підняла трубку. Дзвонила зі школи вчителька Марина Сергіївна класна керівниця її сина Дениска. Він навчався у другому класі.
Терміново приходьте до школи! Ваш син учинив тут таке і відключилася, не вдаючись у подробиці.
Марія схопила сумку, відпросилася з роботи й побігла до школи.
Що ж це Дениско накоїв? Він завжди був спокійним, врівноваженим х
