Того Різдва ми з чоловіком та дітьми пішли вгості до свекрухи. Так у нас заведено на свята ходити від ,атьків до батьків вгості. Як і прийнято з дверей ми почали колядувати. Діти лиш навчилися гарно співати колядки та неабияк раділи отриманим за їх виконання грошам.
До того наша донечки – Катруся та Галинка цілий тиждень вчили і колядки і щедрівки, і то не коротенькі, а навпаки.
Свекруха за виконання колядки дала нашим дітям по 200 грн. Спочатку діти зраділи. Ми зайшли до кімнати і присіли до святкового столу, за яким вже була сім’я чоловікової рідної сестри. Племінник чоловіка підбіг до Катрусі і смикнув її за хвостика. Андрійко побачив, що мої дівчатка тримають по 200 гривень і почав насміхатися, що вони не знають колядок та погано колядують. Діти почали ображатися і казати, що він спеціально їх дразнить. А ні, він їм показав, що бабуся йому подарувала цілих 1000 гривень. От така от щедра коляда у свекрухи.
Катруся та Галинка змінилися на лиці, хотіли заплакати, але стримували себе.
Поки ми були у свекрухи, – вона всіляко приділяла увагу Андрійкові, а онучок наче й не бачила. Що ж казати, Андрійко син її молодшої доньки. А мого чоловіка, свого ж сина, вона ніколи не любила. На весілля подарунку від неї ми не отримали, хоча мої батьки подарували нам квартиру, у якій ми зараз і живемо.
Коли ми почали збирати зі столу, я наважилася запитати чому вона зробила таку різницю між дітьми. Ми б не образилися, якби вона хоч в сумі подарувала за коляду нашим дітям ту ж суму, що Андрійкові. Тобто по 500 гривень. Так ми б хоч щось змогли б пояснити дівчаткам.
Відповідь свекрухи була, як завжди, оригінальна. Вона заявила, що донька в неї одна, їй потрібно допомагати, бо у не хлопчик росте і вона будує будинок.
Так і між онуками, сина доньки – любить більше.
Майже тиждень мої діти ображалися і плакали вдома. А на Щедрий вечір йти до свекрухи щедрувати відмовилися.
