**Щоденниковий запис**
Сьогодні згадав про одне гостре спостереження, яке колись прочитав. “Коли тобі потрібно мало, тобі дають мало. Спочатку ти економиш на собі, потім усі економлять на тобі…”
Ці слова немов ножем ріжуть, бо вони — правда. Жінка, яка постійно себе обмежує, викликає в оточуючих лише одне бажання — обмежувати її ще більше. Так починається коло: ми жертвуємо собою, а потім життя жертвує нами.
У романах скромність і доброта завжди винагороджуються. Але чи так це в реальності? Ні. Для кожного нечесного чоловіка доброта — це лише слабкість, якою можна скористатися. Світлі якості не завжди корисні — іноді вони руйнівні, коли поряд є той, хто вміє ними маніпулювати.
Кожна добра, вихована жінка має вміти розбиратися в людях, щоб не стати їхньою іграшкою. Але для цього спершу треба зрозуміти себе. Чому ми так часто відмовляємо собі у простій радості? Чому вважаємо, що не варті більшого?
Ніхто не подякує вам за те, що ви себе обмежуєте. І мова не лише про гроші. Жінки жертвують часом для відпочинку, зусиллями заради близьких, приглушують власні бажання — це й є економія на власному житті.
Люди звикають: якщо ви просите мало, вам і даватимуть мінімум. Спочатку ви відмовляєте собі, потім усі починають відмовляти вам. А коли ви зневіритеся й запитаєте долю: “Чому так?”, у відповідь почуєте лише тишу.
Ніхто не скаже вам дякувати за ваше виснаження, за те, що в вас немає сил радіти. Ніхто не зверне уваги на вашу втому. Погані звички завжди призводять до поганого життя.
Звичка економити на собі народжується разом із коханням — до чоловіка, до дітей. У вашій свідомості все перевертається: раніше ви були головною в своєму житті, тепер — ні. Матір жертвує собою заради дитини. Коханка — своїм часом, мріями, комфортом заради коханого. А потім усі звикають, що ви віддаєте себе без залишку. І коли ви нарешті захочете повернути собі право на щастя — вони розсердяться. Навіщо ви забираєте те, що вони вже сприймали як належне?
Якщо жінка боїться цього гніву, пройдуть роки, десятиліття — і одного дня вона зрозуміє: “Куди поділося моє життя?” Щоб цього не сталося, не треба економити на собі. Кожен має право на щастя.
Невпевненість у собі знищила мільйони можливостей. Економити на собі — це вірити, що ти не вартий кращої роботи, що хтось талановитіший, що тобі не слід навіть пробувати. Це звичка, яка змушує змиритися з меншим і навіть не мріяти про більше.
Не варто жертвувати годинами, проведеними з улюбленою книгою, дрібними радощами, мріями. Час, який приносить задоволення, ніколи не марнується — він наповнює нас силою.
Іноді мені здається, що люди вірять у своє безсмертя. Вони чекають, поки щось впаде з неба, порівнюють себе з іншими, відкладають життя на потім. Але життя не чекає.
Не варто звужувати свої горизонти. Якби я порівнював себе з іншими письменниками, то почав би економити на папері й чорнилі, бо вважав би себе їх недостойним.
Сьогодні я зрозумів: щоб жити повноцінно, треба перестати боятися самого себе.
© Переосмислено у духу української ментальності.
