Українська жінка, що заощаджує на собі: мудре спостереження.
“Коли тобі потрібно мало, тобі дають мало. Спочатку ти заощаджуєш на собі, потім усі заощаджують на тобі…”
У світі літератури скромність, доброта й вихованість завжди винагороджуються — але лише на сторінках книжок. У житті ж вони часто стають знаряддям у руках тих, хто не має сумління. Доброта без розуму може служити злу, особливо коли поряд із порядним чоловіком стоїть безчесний, що вміло цим користується.
Той, хто добрий і чемний, мусить вміти розбиратися в людях, щоб не дозволяти собою керувати. Але спершу варто розібратися в собі: чому жінки так часто радяться на власних потребах? Чи отримують вони за це вдячність?
Ніхто не подякує вам за те, що ви себе обмежуєте. Це стосується не лише матеріальних речей: жінки жертвують власним відпочинком, силкуються для всіх, хто їм дорогий, відкладають свої мрії заради інших. І це — найбільша економія на власному житті.
Люди звикають: коли вас влаштовує мінімум, його вам і даватимуть. Спочатку ви відмовляєте собі у дрібних радощах, а згодом усі починають робити те саме. Жінка запитує долю: “Чому так?” — але у відповідь лише тиша.
Ніхто не зрадіє, що ви виснажені й нещасні, що вам бракує сил радіти життю. Ніхто не скаже “дякую” за ваші жертви.
Погані звички призводять до поганого життя:
Добра звичка не завжди веде до щастя, але погана — завжди до страждань. Звичка відмовляти собі з’являється разом із коханням: до чоловіка чи дітей. Ваша особистість вже не на першому місці. Мати готова віддати все заради дитини. Коханка жертвує часом, комфортом, мріями — лише б бути поруч із коханим. Діти звикають, що ви живете для них, а чоловік — що ви віддаєте себе йому. Ви самі навчили їх такому життю.
А що буде, якщо ви раптом схочете жити для себе? Вони розсердяться. Ніхто не вимовить: “Дякую за твої жертви, тепер наша черга!” Натомість почуєте обурення: чому ви раптом забрали те, що колись давали беззастережно?
Якщо боятися цього гніву, пройдуть роки, і настане момент, коли ви зрозумієте: “Куди поділося моє життя?” Щоб цього не сталося — перестаньте заощаджувати на собі. Кожен має право на власне щастя.
Невпевненість зруйнувала мільйони можливостей:
Заощаджувати на собі — це вірити, що ви не варті кращої посади, що інші розумніші й талановитіші. Що вам не навчитися танцювати чи малювати, бо навколо стільки обдарованих людей. Що інші жінки красивіші лише тому, що їхній ніс рівніший, а волосся густіше.
Ця звичка змусить вас коритися малому й боятися великого. Вона не дозволятиме мріяти, йти до неможливого — до щастя.
Не заощаджуйте на часі, який присвячуєте собі, на вечорах із улюбленою книгою, на дрібних радощах. Час, прожитий із задоволенням, не марнується — він наповнює силами.
Багато хто живе, наче вічно чекатиме: зіставляють себе з іншими, відкладають на потім, економлять на власних мріях.
Не обмежуйте себе й не порівнюйте з іншими. Якби я робив так, то почав би заощаджувати на папері й чорнилі, вважаючи, що не гідний їх.
Життя — не книга, де скромність завжди винагороджують. Іноді треба сказати: “Я варта більшого.”
