Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Олеся нічого не могла з собою вдіяти. Відчувала підступ у кожному його погляді, у кожному слові. Відраза до невизначеності гризла її зсередини. Одного разу наважилася заговорити прямо.
Запитала, чи правда все те, про що думає, але Дмитро лише відмахнувся:
Ти що? Ми вже десять років разом! Яка коханка? Мені й тебе вистачає!
Здавалося, говорив він щиро. Ні підозрілої мімики, ні брехливої інтонації. Але щось не давало їй спокою.
Олеся не з тих, хто чекає, поки правда сама виповзе. Вона вирішила знайти докази, але як?
Перечитавши тонни форумів, вона перш за все ринула перевіряти його телефон. Та знайшла лише пусті розмови з колишніми однокурсницями. Ну й що?
Пароля на телефоні не було. “Нащо? казав він. Мені нема що ховати”. Жодних таємних чатів, жодних схованих повідомлень. Немов святий.
Іноді їй здавалося, що вона усе надумала. Але щоразу, коли він затримувався після роботи, серце стискалося.
Подруга Катя завжди казала:
Це твої вигадки! Дмитро тебе любить і ніколи не зрадить! Ти сама все псуєш своїми підозрами!
Та Олеся не слухала. Її душа шепотіла інше, а ділити чоловіка з кимось вона не збиралася.
Одного разу навіть здійснила рейд до його офісу перевірити, чи дійсно він на роботі. Дмитро, побачивши її, розлютився: сором перед колегами! Довго вибачалася, але він швидко відійшов.
Здавалося б, життя як у казці. Хата повна чаша. Двоє діток. Живи та радій. Але Олесі цього було замало вона знайшла спосіб сама собі ускладнити життя.
Як то кажуть хто шукає, той знайде. Але поки що їй не щастило.
Взагалі, Олеся хвилювалася, як і більшість жінок за тридцять, які не хочуть залишитися самі з двома дітьми.
Зовні спокій, а всередині бурія.
Ніяких доказів не було. Ні помади на комірці, ні чужих парфумів, ні змін у поведінці. Але вона відчувала щось не так.
Якби не випадок, Олеся б ніколи не дізналася правду. Вигадану чи справжню? Побачимо.
Коли молодший син пішов у перший клас, Олеся захотіла навчитися водити. Пішла до автошколи, три місяці вчилася, склала іспит і отримала права.
Дмитро так пишався нею, що купив машину. Невелику, але новеньку.
Олеся була тонкою та невисокою їй у такій авто було комфортно.
Дмитро, звичайно, не признавався, але купив їй машину лише для того, щоб вона не просила його “Шкоду”. Вважав, що ще не досвідчена.
І ось одного ранку, у вихідний, Олеся прокинулася раніше і вирішила приготувати родині улюблену запіканку з куркою та грибами. Але муки не вистачило.
На дворі мороз, але вона вже навчилася їздити взимку. Вирішила швидко збігати до магазину. Підійшла до своєї машини не заводиться. Повернулася додому усі ще сплять.
Йти пішки не хотілося, тому вона взяла ключі від його “Шкоди”. Хіба він дізнається? Всього кілька кілометрів.
Поки машина грілася, вирішила протерти вікна. В бардачку шукала серветки, але зачепила щось рукою. На підлогу впав телефон. Але чий?
У Дмитра такого не було. Його телефон вона знала, а цей явно не його. Спочатку подумала, що випадково взяв чийсь, але пальці самі натиснули кнопку і екран засвітився.
Перше, що вона побачила повідомлення:
*”Коханий, коли приїдеш? Скучила!”*
Олеся замерла. Пароля не було вона почала читати листування.
Виявилося, Дмитро щодня “затримувався на роботі” лише тому, що відвідував якусь Іринку.
На фото жінка років сорока. І навіщо він їй потрібен?
Олеся аж затремтіла від люті.
Саме тоді вона побачила, як Дмитро виходить із підїзду. Він, мабуть, побачив її записку про магазин і вирішив скористатися моментом.
Тепер вона згадувала скільки разів він “забував” щось у машині й вибігав у дворік у піжамі…
Дмитро побачив її за кермом і насунув:
Хто тобі дозволив?
Олеся ввімкнула задню передачу і різко газованула. Авто врізалося в паркан. Їй стало легше.
Вона вийшла, дивлячись на шокованого чоловіка, і кинула йому:
Іди до своєї! Подивимось, як вона тебе зустріне без машини та дому!
Ключі від “Шкоди” вона шпурнула у сніг і пішла додому.
Діти вже прокинулися. Через хвилину Дмитро спробував увійти, але Олеся замкнула двері:
Забудь сюди дорогу!
Йому довелося йти до Іринки. Але там відчинила двері жінка, а з кімнати почувся чоловічий голос:
Солодка, де ти?
Виявилося, у вихідні Іринка була зайнята.
Дмитро пішов до матері.
Марія Іванівна, побачивши сина, зрозуміла все:
Не переживай, сину! Хто знав, що Олеся така? Ще знайде
