**Що твоє тебе не покине**
Другу тиждень їси без апетиту, чи не закохалась часом, Оленко? допитувалася Ганна, домробітниця.
Так, подобається мені один хлопець, але він, схоже, мене не помічає, зізналася Оля. Теж студент, на паралельному курсі вчиться. Не знаю, що робити, щоб звернув увагу.
Нічого не роби, не діло дівчатам першими до хлопців приставати, у наші часи
Ой, тітко Ганно, вже чула я про ваші часи. А зараз все інакше, відповіла Оля, закінчуючи снідати. Гаразд, біжу, сьогодні на першу пару запізнюся викладач наш лютий, ще й на лекцію не пустить.
Біжи, біжи, перехрестила її Ганна і зачинила двері.
Оля народилася у заможній родині, з дитинства не знала відмов. А розуму її навчала тітка Ганна, старша сестра матері, що працювала в них у домі. Дорослі кликали її Ганнусею, а Оля тіткою Ганною.
У Ганнусі своя доля. Вийшла заміж у селі за місцевого Тараса, був чоловік працьовитий і добрий, але прожили вони разом лише рік загинув. Працював лісником, мабуть, утопився у болоті. Шукали довго, так і не знайшли. Залишилася Ганна сама, навіть дитину не встигла народити.
Від горя спочатку хотіла втекти до монастиря, та передумала.
Яка з мене черниця? Ще й прибрешу, і лихе слово вирветься. Так і лишилася в селі, жила з батьками.
Молодша її сестра Надя вийшла заміж у місто. Їй пощастило чоловік був на пять років старший і вже обіймав високу посаду. З часом вони збудували великий дім, народилася донька Оля. Тоді й запросила Надя сестру до себе.
Ганнусю, переїжджай до нас, ми з чоловіком працюємо, за Олею доглядатимеш, готувати, одним словом допомагатимеш.
Ой, Надю, з радістю. Тарас мій був хороший, я по ньому всі сльози виплакала, боюся, тут у селі з туги засохну. А заміж більше не хочу, сумуватиму по ньому. Звісно, приїду, всю роботу у домі візьму на себе.
Так і переїхала Ганна до сестри, сама себе називала домробітницею. Готувала з задоволенням, усім подобалася її страв
