Моя мама коли приходила з роботи, то завжди була не в настрої. Все це через те, що у неї завжди було багато роботи по дому. Вона ніколи не просила нас з татом їй допомагати. Мені завжди було цікаво чому так відбувається. От вони з татом працюють обоє на роботі, а після роботи відпочиває лише тато. Невже мама не втомлюється? Я думала, що ні, адже вона відразу біжить на кухню та починає готувати вечерю. Значить їй це подобається. Я так раніше вважала.
Якось я побачила як мама плаче. Мені теж стало сумно. Я підійшла до неї та запитала в чому причина її поганого настрою, а вона відповіла, що дуже втомилася працювати на роботі та ще й виконувати роботу вдома. Я запропонувала свою допомогу, але мама сказала, що я ще замала. От коли я буду ходити в школу, тоді вона буде мене залучати до домашньої роботи.
Наступного вечора, коли мама прийшла з роботи, у неї вже був кращий настрій та вона не побігла на кухню, а лягла відпочивати. Батько за звичкою пішов на кухню в очікуванні вечері та не побачив її там. Коли він зайшов в кімнату де відпочивала мама, то вона вже давала хропака. Тато не став її будити та сам розігрів вечерю.
Так тривало цілий тиждень та тепер поганий настрій був у батька. Вони з мамою сильно посварилися. Батько кричав:
– Що ти за дружина така, що навіть вечерю приготувати не можеш?
– Я теж працюю на роботі та втомлююся так само як і ти. Впродовж тижня ти розігрівав вечерю. Легко тобі було? Правда, важко? От і мені важко, – відповіла мама.
Я дуже злякалася, що після цієї розмови мама з татом розлучаться, але наступного вечора вони говорили вже спокійно та знайшли рішення в цій ситуації. Батько більше не цурався домашньої роботи, а мама більше не плакала.
