У мого брата була вже двоє дітей, коли його дружина Алла несподівано завагітніла втретє. Реалізувавши себе вже, як батьків, вони не дуже зраділи такій новині. Але, звичайно, Алла вирішила народжувати третій раз. Вона була вже жінка старша, скоро 40 років мало виповнитися, але здорова, тому носила дитя легко й без ускладнень.
Брат мій весь час забороняв їй всяку роботу й зайві фізичні навантаження. А, коли у дружини з’явився помітний живіт, взагалі заборонив їй показуватися на людях. Це пізніше ми зрозуміли, що він напевно соромився своєї дружини і цієї вагітності у такому віці.
Він працював юристом у великій фірмі. Алла теж починала разом з ним колись давно. Але, коли вийшла заміж, все змінилося. Поки росли діти, вона сиділа у декреті, а тепер — знову діти. Адже на УЗД Алла побачила не одну дитину, а цілих дві. Вже пізніше й лікар підтвердив — буде двійня. Алла була дуже перспективним юристом. Їй пророкували успішну кар’єру. Тому, виростивши двоє дітей, вона вже готувалася до повернення на роботу. А, коли народила ще двох синів, для всіх це був легкий шок. Але звісно найбільше був шокований брат. Якось так-сяк з кислим лицем привіз Аллу з пологового будинку додому.
Оскільки у неї вже немає батьків, я і моя мама відразу намагалися чимось допомогти. А брат навпаки почав усіляко уникати участі у вихованні дітей. Ми своїми руками дали йому таку можливість. Він не цікавився ні дружиною, ні новонародженими дітьми. Всім займалися ми, а в нього було ніби окреме безтурботне життя.
Брат мав надто багато вільного часу непевно, через що загуляв. А потім, коли явився додому, сказав, що не може більше терпіти такого життя й він йде геть. Пішов до коханки, яка підвернулася дуже вчасно. Що у них там сталося, ніхто не знає, але Алла сказала: “Нехай йде. Я не буду його тримати, принижуватися й подати в ноги.”
Я зустрічалася з братом, намагалася переконати його повернутися додому, але він і не слухав мене. Сказав, що стільки дітей для нього — це занадто. Він хоче спокою. Йому набридли памперси, суміші, плачі, крики. Я дивилася братові в очі й мені здавалося, що йому щось сталося з головою. Він почав дуже багато думати про себе, плакатися й жалітися, що йому важко вставати на роботу, що дитячі плачі спати не дають.
Поки він скиглив, як йому важко жити, хлопцям виповнився рік. Алла домовилася зі своєю сестрою, яка їй і раніше допомагала сидіти з дітьми, щоб та була їхньою нянею. Звісно, не безплатно. А сама почала працювати віддалено. Вона могла виконувати таку роботу, яку не кожен вмів робити. Її цінували на роботі, навіть запропонували гнучкий графік. Про чоловіка вона вже й згадувати перестала. Через пів року вона вже досить добре заробляла.
Старші діти ходили до школи, на гуртки, всебічно розвивалися. А молодші — підросли й готувалися піти в садочок. Алла, коли сама встала на ноги, одразу погарнішала, стала впевненою в собі жінкою.
Нещодавно я зустріла її на прогулянці з дітьми. Разом з ними був ще і якийсь мужчина. На вигляд він був вже старший за неї, але статний, солідний і дуже красивий. Коли я запитала Аллу, хто це з ними гуляє, вона впевнено відповіла, що це її друг.
“Друг” виявився керівником тієї фірми, де вже не один місяць працювала Алла. Здалося, ніби між ними не лише дружні стосунки, мужчина поглядав на неї закоханими очима!
Я не могла не розповісти про це братові. Він досить нервово відреагував на цю новину, але не сказав ні слова. А вже через кілька днів від Алли дізналася, що брат приходив просити пробачення і висловив бажання повернутися у сім’ю. Алла відповіла йому, що сім’ї вже давно не має, що сім’я закінчилася тоді, коли він приніс їй документи на розлучення. А тепер вона виходить заміж за іншого…
Як сестра, мені жаль брата, бо він через свою дурість і безвідповідальність втратив сім’ю. А, як жінка, я щиро радію за Аллу, вона заслуговує бути щасливою і коханою, дай Боже, щоб у неї все склалося з новим чоловіком!
