В наш час яких тільки сусідів не зустрінеш. Одна моя знайома розлучилася зі своїм чоловіком. На руках у неї двоє хлопчиків. Чоловік аліменти не платить. Інколи дає синам гроші на розваги. А що вони їдять, за що мама вдягає, до того йому немає ніякого діла. Запитую в неї, чому на аліменти не подає? А вона говорить, що від нього нічого не хоче. Лиш би жити якомога далі. Так от винайняли вони квартиру. Сім’я спокійна, сини чемні. Але ж це діти. По квартирі вони бігають сміються. Голосно розмовляють.
Спати лягають о десятій годині. Такий режим відпрацьований ще коли маленькі були. Тому Софія навіть гадки не мала, що до неї приставатимуть з претензіями бабки пенсіонерки. Їм не подобається, що діти граються, голосно говорять. Але в багатоповерхівках чути сусідів, то що, літати по квартирі. Одна добра жінка сказала Софії, що скільки квартирантів там жило, до всіх бабки сусідки з претензіями. Але до неї, вночі сплять спокійно, лише вдень діти галасують. Що ж тут такого.
Нещодавно прийшов дільничний, просив дозволу зайти. Походив по квартирі, подивився, як граються хлопчики. Вибачився і пішов. Що там заявили бабки на Софію, невідомо. Але з вікна видно було, як дільничний їх врозумляв. Бабусі винувато поглядали на нього. Дістали й дільничного своїми чварами. Після того на Софію поглядали скоса, але не чіпали.
