Бійтеся своїх бажань, бо вони можуть втілитися в життя.
Я переконалася в правильності цього вислову на власному досвіді. Коли мені було 28 років, я дуже переймалася з приводу того, що у мене ще немає чоловіка та дітей. Свого часу я зробила свій вибір на користь кар’єри та пропадала на роботі цілими днями, брала роботу додому та подекуди працювала без вихідних. Коли ж тут займатися особистим життям? Зате у мене була ціла купа грошей, але не було часу, щоб їх витрачати.
Моя сестра за мене непокоїлась та влаштувала мені побачення наосліп з другом її чоловіка, вони колись навчалися в одному класі та Михайло добре відгукувався про свого друга. Аліна все влаштувала так, що я ні про що не здогадалася. Запросила мене в гості до себе на чай, а Михайло з другом прийшли до них додому наче випадково. Так ми й познайомилися зі Станіславом.
Я почувала себе ніяково, бо давно вже не спілкувалася з особами протилежної статі в за таких неформальних обставин. Станіслав наче відчув мою невпевненість та взяв ініціативу у свої руки.
Молодий чоловік був повною моєю протилежністю та дуже мене зацікавив. Він сказав, що хотів би побачитися зі мною знову. Я відповіла, що у мене дуже щільний графік, але для нього я зможу викроїти декілька годин. Ми стали зустрічатися. Поступово кількість наших зустрічей зросла та діло дійшло до весілля.
Ми зробили невеличке весілля, сестра дуже раділа за мене та гордилася тим, що це вона мене познайомила з моїм майбутнім чоловіком. Та наше сімейне щастя тривало недовго.
У нас народилася чарівна донечка, я пішла в декретну відпустку, але зрідка брала невеличкі підробітки. Я звикла до того, що я заробляю гроші, а в декреті почувалася незручно. Станіслав хоч і працював та його заробітки були мізерні порівняно з моїми заробітками до декрету. Ми стали відчувати фінансову скруту та чоловік почав заглядати в чарку відчуваючи себе невдахою. Я як могла підтримувала його, але його депресія затягнула добряче, тож тепер на мені була дитина та я думала над варіантами додаткового заробітку.
З часом стало тільки гірше, Станіслав звільнився з роботи та став зникати по ночах. Все частіше він не приходив додому ночувати. Після повернення мого чоловіка я відчувала запах алкоголю.
Я не знала як правильно реагувати на таку поведінку. Аліна за мене хвилювалася та, коли вона в черговий раз навідалася до мене в гості, то не побачила вдома Станіслава. Я вилила сестрі душу та припустила, що чоловік мені систематично зраджує. Проте я готова пробачити йому все, навіть зраду, все це лише для збереження сім’ї.
В моєму житті настали важкі часи, я була змушена дивитися за дитиною та ще й працювати. Крім того, потрібно було готувати їжу, прати та прибирати. Я зрозуміла, що у мене немає сім’ї, є лише я та дитина, а Станіслав собі окремо живе власним життям та нам з донькою в ньому місця немає.
Що я зробила не так? Я ж просто хотіла мати чоловіка та дитину. Я все це отримала, але чому я не відчуваю себе щасливою? Може, потрібно було формулювати своє бажання точніше? Як думаєте?
