То був дивний сон, немов у казці, але з присмаком гіркої реальності.
Що це? Куди ти йдеш? Хто приготує їжу? Куди так поспішаєш? Хтось має ж готувати! схвильовано крикнув чоловік, побачивши, що робить Маряна після суперечки з його матірю.
Маряна глянула у вікно. Хмари насупилися, хоча вже почалася весна. У їхньому маленькому містечку на півночі України майже ніколи не бувало сонячних днів. Можливо, тому місцеві мешканці завжди виглядали похмурими та холодними.
Сама Маряна останнім часом все частіше помічала, що взагалі перестала усміхатися, а постійна зморшка на лобі додавала їй ще десяток років.
Мамо! Я піду прогулятися, оголосила її донька, Соломія.
Так, ледве кивнула Маряна.
Що це за «так»? Давай гроші.
Хіба прогулянки вже не безкоштовні? зітхнула жінка.
Мамо! Чому ти завжди з цими питаннями?! втратила терпіння донька. Ну, швидше! Що це так мало?
Вистачить на морозиво.
Жмотка, кинула Соломія, але її мати вже не чула донька зникла за дверима, гучно ними вдаривши.
Не віриться похитала головою Маряна, згадуючи, якою лагідною дівчинкою була Соломія, поки не настали підліткові роки.
Маня, в мене урчить у животі! Ще довго чекати?! незадоволено гукав чоловік, Олексій.
Готуй сам, байдуже відповіла вона, ставлячи тарілку на стіл.
Може, принесеш?
Маряна ледь не впустила каструлю. Що він собі думає
Їдять на кухні, Олексію. Хочеш їж, не хочеш як знаєш, сказала вона і сіла за стіл сама.
Через пятнадцять хвилин Олексій увійшов до кухні.
Холодне фу
Я тримала довше.
Я ж просив! Жодної любові, жодної турботи! Ти ж знаєш, що я дивлюся футбол! поспіхом запихаючи курку, бурчав Олексій. Несмачно.
Маряна лише перевела погляд. З цим футболом Олексій був ніби іншою людиною. Ставки, атрибутика, дорогі квитки хоча в молодості він і близько не цікавився спортом.
Не сідаючи за стіл, Олексій схопив банку «Радиво», чіпси «з криниці» і повернувся до телевізора. А Маряна залишилася на кухні з горою брудного посуду.
Даремно старалася. Ніхто не оцінив.
Вона страшенно втомлювалася після змін у лікарні, де працювала старшою медсестрою. До неї приходили зі своїми проблемами злі, хворі люди. Так і виходило на роботі стрес, а вдома не затишок і тепло, а ще одна зміна. Подай-прибери-помий-прибери.
Ще є? чоловік вихопив нову банку з холодильника. Чому немає?
Ти все випив! Хіба я маю це купувати?! Май совість, Олексію! не витримала Маряна.
Які ми ніжні саркастично кинув чоловік і, розлючений, грюкнув дверима, пішовши поповнювати «підземні запаси» перед наступним матчем.
Маряна вирішила лягти спати, бо наступного дня чекало багато роботи. Але не могла заснути. Хвилювалася за доньку де вона, з ким? За вікном уже стемніло, а Соломії все не було. Телефонувати Маряна не наважувалася, бо донька починала кричати.
Ти мене соромиш перед друзями! Перестань дзвонити! верещала Соломія в трубку. Після таких розмов Маряна перестала їй телефонувати, потішаючи себе тим, що доньці нещодавно виповнилося 18. Працювати вона не хотіла, вчитися теж. Закінчила школу і вирішила взяти паузу, щоб «знайти себе».
Трохи дрімаючи, Маряна почула радісні вигуки чоловіка. Ніби хтось забив гол. Потім він голосно обговорював матч із сусідом, який зайшов до них і залишився. Пізніше сусід привів свою дівчину, і вони втрьох почали «вболівати». А вночі повернулася Соломія, потрясла тарілками, поплескала себе по животу та пішла спати. Коли нарешті все затихло, і Маряна ледве заснула, закричав кіт, вимагаючи їжі.
Хіба в цьому домі хтось ще може годувати кота, крім мене?! розлючена, з головним болем від недосипання, Маряна вискочила з кімнати. Хотіла, щоб її почули, але донька була в навушниках і лише крутила пальцем біля скроні. А Олексій так і заснув перед телевізором із банкою в руці.
«Набридло як же мені все це набридло!» подумала Маряна.
А зранку її розбудив дзвінок від свекрухи.
Марянко, серденько, памятаєш, що час садити городину? І на село треба їхати прибрати.
Памятаю, зітхнула Маряна.
То завтра й поїдемо.
Єдину неділю Маряна провела, тяжко працюючи на ділянці під керівництвом свекрухи.
Як ти ме
Тисни «Подобається» і отримуй найкращі пости у Facebook ↓
