Альона ходить в десятий клас. Так сталося, що виховує її тато. Колись, коли дівчинці було чотири роки, тато з мамою розлучилися. Мама взяла до себе меншого сина Колю, Альона залишилася з татом. Братика дівчинка бачила, поки мама жила одна. Але коли вийшла заміж, виїхала в інше місто, більше Колю ні Альона, ні тато не бачили. Якось дівчинка почула розмову тата з приятелем, що мама вдало вийшла заміж. Живе ні в чому собі не відмовляє.
Ті слова закарбувалися у свідомості дівчини. Вони з татом живуть дуже скромно. В її класі в дівчат модні сукні, дорогі телефони. З неї почали сміятися однокласниці. Але з тата вимагати Альона не збирається. От би поїхати до мами, нехай купить хоч щось для своєї доньки, коли в неї гарний достаток. Але як дізнатися адресу? Тату говорити непотрібно, тому що не відпустить. Сваритиме, що поїхала без дозволу. Але залишатися і надалі бідною не буде.
Кілька разів Альона заводила розмову з татом, мов хочу побачити Колю. Мабуть, великий виріс. Якби взнати адресу, то можна з’їздити. Такі розмови починала донька все частіше, але тату вони не подобалися. Одного разу він не стерпів і нагримав на дівчинку.
– Щоб не згадувала про маму. Коли виростеш,- говорив,- знайдеш брата, будеш спілкуватися. Наразі шукати їх не потрібно. Підозрюю, що ти щось замислила, коли так добиваєшся їхню адресу.
Альона більше не заводила ту розмову, але мріяти не перестала, не вона буде, якщо не знайде адресу.
В один зі звичайних днів дівчинка зранку пішла до школи. Тато нічого не запідозрив. Але коли увечері вона не прийшла додому, почав шукати. Телефонував всім подружкам, ніхто нічого не знає. Виявляється в школі сьогодні її не було. До ранку донька не з’явилася. Чоловік показував світлину Альони всім прохожим, але ніхто не бачив її. Дочекавшись до вечора вирішив іти в поліцію, адже обдзвонив всі лікарні, немає ніде.
Заяву написав, але шукати будуть наступного ранку. Знову безсонна ніч. За весь день, що шукали Альону, ніяких кінців не знайшли. Тато у відчаї. В десять годин вечора, двері тихенько відкрилися. Чоловік вибіг в коридор. На порозі стояла його донька. Втомлена, синьці під очима. Вона плакала, просила пробачення в тата. Говорила, що більше так не поступить. Чоловік обіймав донечку, плакав і сміявся, нарешті знайшлася.
Коли заспокоїлася, розповіла тату свою пригоду.
– Коли почула, що мама живе добре, захотілося поїхати до неї, щоб купила модний телефон і кілька суконь. Тому, що в школі сміються, що найгірше одіта і немає гарного смартфону. Але не доїхала, тому, що грошей не вистачило. Висадили й повернули назад. Добре, що зустрівся дядя Гриша, він умовив поліцію, що сам відведе мене додому.
Наступного дня Альона з татом в магазині купували модний телефон для неї. В кредит.
