З Антоном я почала зустрічатися, коли навчалася в 11 класі. Наші стосунки були схожі на торнадо, то ми пристрасно любили один одного, то люто ненавиділи. Зараз навіть не пригадаю через що ми тоді сварилися, проте здавалося, що після кожного розриву наставав кінець світу.
Зустрічалися ми довгих 6 років аж поки не дійшли до того етапу, коли варто було на щось наважитися. Антон тягнув з пропозицією, а я вже сумнівалася чи хочу прожити з цим чоловіком усе життя. Врешті ми таки розлучилися й мені довелося переїхати в інше місто аби про все забутися.
На новій роботі я познайомилася з Вадимом. Він був старшим від мене, але це не завадило нам дуже швидко порозумітися. З робочих наші стосунки перейшли у дружні, а потім Вадик покликав мене на побачення. Ми були ідеальною парою, підходили один одному й ніколи не сварилися. Тож коли я отримала пропозицію руки та серця, то одразу погодилася.
Заміж виходила із вдаваною посмішкою на обличчі. Яким би ідеальним не був Вадим та наші стосунки, я досі кохала Антона. До речі, він був запрошеним на наше свято, бо я внесла у список гостей усіх колишніх однокласників. Думала, що колишній хлопець проігнорує запрошення, але він таки завітав. Подарував мені великий букет моїх улюблених польових ромашок й привітав мого чоловіка рукостисканням.
Всередині в мене ніби натягнулися струни душі. Я не могла цілий вечір відірвати від нього погляду й постійно шукала Антона серед гостей. Врешті вирішила, що варто трішки освіжити голову та вийшла на вулицю. Там Антон мене й заловив. Сказав, що хоче поговорити наодинці, без сторонніх. Я не знаю чому тоді пішла за ним, але про своє рішення досі шкодую.
Ми знайшли тихе місце у підсобній кімнаті й зробили те, чого не слід було робити. Щоб не жити з відчуттям провини я вирішила про все забутися й попросила Антона дати мені спокій. Колишній пообіцяв зникнути з мого життя назавжди й так і зробив. Все б нічого, але через місяць після весілля я зрозуміла, що вагітна. Уже після народження сина та його дорослішання побачила, що дитина як дві каплі води схожа на Антона.
Вадим був таким прекрасним татом та чудесним чоловіком. Я не заслуговую такого щастя, але й не хочу руйнувати сім’ї через свою одну єдину помилку. Залишається лише сподіватися, що мій обман ніколи не викриється, інакше я просто помру від сорому та провини.
