На сьогодні у мене дуже складний період в житті. У мене є все, чого я раніше хотіла, але все одно це не задовольняє. Усе почалося зі знайомства з Ігорем, у нас закрутився роман. Усе було чудово, нам було добре, але мій коханий був одружений. Можливо, і багато хто проти таких стосунків, проте серцю не накажеш.
Принаймні мені байдуже, хто і що скаже. Я дуже сильно покохала цю людину і хотіла бути з ним разом.
Ціль мого життя – бути єдиною жінкою в житті Ігоря. Важко миритися з тим, що твій обранець спить в ліжку з іншою жінкою. Він тільки мій і все, я не буду ділити його ні з ким. Я взяла собі за мету забрати коханого з сім’ї.
Я бачила тільки мету і ніяких перешкод. З усіх сил старалася втілити свою ціль в реальність. Думаю, обійдемося без конкретики, яким чином та якими жіночими хитрощами, я хотіла забрати чоловіка собі. Я пробувала багато методів і все-таки досягла бажаного! Мій обранець покинув сім’ю та розпочав спільне життя зі мною.
Я була на сьомому небі від щастя, тому що була одна-єдина для свого чоловіка. Він тільки мій! Ігор важко пережив розлучення, йому було боляче, тому я підтримувала його, завжди була поруч. Старалася для нього, аби він тільки був щасливий.
На початку наших стосунків усе було чудово. З усіх сил старалася бути хорошою господинею, люблячою жінкою. Робила усе, як він хотів, аби тільки йому було добре, комфортно. Тоді на себе часу я не мала, постійно думала про Ігоря та як йому вгодити. Я стала зацикленою на тому, аби задовольнити свого коханого.
Пройшло пів року. Почала помічати, що чоловік дуже змінився. Порівняти його тоді, коли ми не жили разом, і тепер – це різні люди. Пів року тому чоловік був дуже турботливим, ніжним та романтичним. Усе, що я забажаю, він старався втілити у реальність. Ніколи не чула від Ігоря відмови. А от тепер, наше спільне життя стало дуже буденним, одноманітним. Наші вечори, вихідні стали дуже нудними.
Вранці я зобов’язана вставати на годину раніше, щоб приготувати чоловікові поїсти. А звечора маю віднайти та попрасувати одяг йому назавтра на роботу.
Раніше, коли проживала одна, я готувала зрідка, хіба якісь гості. А зараз на плиті й в холодильнику обов’язково повинні стояти борщ, котлети.
Ввечері, замість того, щоб ніжитися на дивані, відпочивати, ми сидимо за столом, і я слухаю його проблеми з дітьми. Ніяких ніжних слів, пестощів.
Ніяк не могла зрозуміти, чому так? Куди зникли почуття, романтика, ніжності? Як ми докотилися до такого нещасного життя? Хіба не можна нічого з цим зробити? Адже я не хочу, щоб це надалі продовжувалося.
Можливо, це буде трохи жорстоко звучати, але мені вже набридло, з Ігорем стало нудно, нецікаво. Не знаю чому так трапилося, але мені геть не подобаються наші стосунки на сьогоднішній час. Колись на побачення до нього я летіла на крилах кохання, а зараз нічого подібного. Мені нудно з Ігорем, я не зацікавлена в ньому та наших стосунках.
Коли я хотіла, аби ми жили разом, я не думала, що таке станеться. В моїй уяві це все виглядало значно краще. Тому я прийняла рішення, що хочу розірвати з ним стосунки. Можливо, хтось не зрозуміє та не підтримає це рішення, але я так вирішила для себе. Я цього хочу і все! Правда, я не знаю, як правильно зробити. Як розірвати з ним? Як наштовхнути його на повернення назад в сім’ю?
