Колишній шлях до щастя
Максим ішов додому пішки. Далеко, звісно, але вечір був теплий, тихий, безвітряний. У такі вечори він не шкодував, що не має машини. Крокував, насолоджуючись спокоєм і передчуттям літа.
Усе життя він провів із батьками в самому серці Києва, звик до галасу й метушні. Та нещодавно перебрався на околицю, у спальний район. Приходив додому й одразу лягав спати, щоб зранку знову повернутися в шумний центр.
У вікно його кімнати вночі зазирала цікава місячна світло, якій не заважали ні дерева, ні інші будинки — щільні штори Максим ще не повісив. Жив він на дванадцятому поверсі новобудови з видом на поле та далеку лісову смугу. Спочатку він прокидався серед ночі, озирав кімнату в блакитному світлі й не розумів, де знаходиться. Потім згадував, заспокоювався і знову засинав.
***
Ще два роки тому він і не знав, що бувають комунальні квартири. Не такі, як у старі часи, де на одній кухні тіснилися десять господинь. Але ділити житло з чужим чоловіком було не найприємніше.
Ріс Максим у звичайній родині, у двокімнатній квартирі в центрі, з високими стелями, просторими кімнатами та довгою вузькою передпокоєм, що переходила у крихітну кухню. Мати працювала у дитячому садку, батько — водієм трамвая. Жили не багато, але на відпочинок біля моря вистачало.
Все розвалилося в один день. Батько не порушив правил, чекав зеленого світла і почав рух, розганяючи трамвай. Раптом на рейки вискочила жінка з валізкою. Він гальмував, але чи можна зупинити таку махину миттєво? Жінка відлетіла, як м’ячик, і не дожила до лікарні.
Виявилося, що вона спішила на електричку. Зять обіцяв підвезти її на дачу, але змінив плани. Вони посварилися, і вона, розгнівана, кинулася на вокзал. Думала, встигне.
Того ж зятя пізніше на суді кричав, що п’яний водій вбив його кохану тещу, і вимагав суворого покарання. Так, напередодні колектив проводив на пенсію одного із водіїв, випивали — це правда. Але медогляд відразу після події нічого не виявив.
Щоб не підвести інших, батько зізнався, що випив на дні народження подруги дружини. Врятував колег, а сам потрапив за ґрати. Мати плакала, грошей стало мало.
Максим заявив, що після школи не буде вступати нікуди, піде працювати.
— Як же, у армію захотів? Мало мені того, що з батьком трапилося? — ридала мати.
Щоб заспокоїти її, він пообіцяв вчитися далі. Але перед випуском батько помер у в’язниці від інфаркту. Максим, як і обіцяв, вступив до університету. Через два роки мати знову вийшла заміж і переїхала до нового чоловіка. Він залишився один у їхній квартирі. Мати платила за житло, давала грошей, лише б він навчався. Новий чоловік виявився не абияким чиновником. Хто саме — Максим так і не запам’ятав.
Друзі-студенти дізналися, що у Максима вільна квартира, і почали влаштовувати там вечірки. Гостинний господар дозволяв залишатися навіть на ніч.
Спочатку йому подобалося таке життя, але потім нескінченні шумні компанії набридли. Вранці він часто бачив у квартирі зовсім незнайомих хлопців і дівчат.
Сусіди поскаржилися матері. Вона приїхала рано, щоб застати сина вдома. Назустріч їй вийшла гола дівчина, яка, не зніяковівши, пройшла повз у ванну.
Звичайно, мати влаштувала скандал, вигнала всіх із квартири, а синові пригрозила, що перестане давати гроші, якщо він не припинить ці оргії.
Два тижні в квартирі було тихо. А потім друзі попросилися відсвяткувати чийсь день народження. Поводилися тихо, але пили багато.
Вранці Максим прокинувся в ліжку не один. Поряд спала гола дівчина, прикрита ковдрою до поясу. Лежала на животі, обличчям до стіни, а на подушці розсипалися руді коси. У групі такі були лише в Оленки Захарченко.
Він обережно вибрався з ліжка, щоб не розбудити дівчину. Нічого не пам’ятав, але подумав, що якби між ними щось було, навряд чи він би потім надів труси.
Обійшов усі кімнати — більше нікого не було. Він прийняв душ, зварив каву. На запах прокинулася Оленка, увійшла на кухню в його довгій футболці й почала муркотіти щось дурне. Максим відсторонився.
— Ну що ти? А вночі говорив, що кохаєш, — образилася Оленка. — Дай кави.
— Не неси дурниць, — нерішуче сказав він. — Між нами нічого не було. Я ж не самогубця, якщо Юрко дізнається, розмаже мене по стіні.
— А ми з ним розійшлися. Ти не знав? Думаєш, чому я вчора так напилася? Він із Тетяною з п’ятого курсу закрутив, бовдур.
Відправивши хлипаючу Оленку в душ, він прибрав пляшки, помив посуд і провітрив квартиру. Мати могла нагрянути з перевіркою.
На пари вони запізнилися. Оленка пропонувала піти до кіно, коли вже так вийшло, але Максим відмовився. КМаксим усміхнувся, дивлячись, як Оленка пестила дитину, і зрозумів, що справжнє щастя знайшло його саме тоді, коли він найменше цього очікував.
