Нічого мені в цьому житті не бракувало. Мала власне гарне помешкання, хорошу роботу, цікавих друзів. На селі мешкали мої батьки, які ще самостійно могли давати собі раду.
У вихідні я часто виїжджала за місто на екскурсії, які організовувала моя фірма. А ще я любила вишивати і саджати квіти, якщо не в квітнику, то в горщиках. Узимку вибиралася в гори на лижі.
І все б у мене було добре, коли б не гнітила одна думка – я не зреалізувала себе як жінка. Я понад усе хочу мати власну дитину. Ось за кілька місяців мені виповниться сорок і вже може бути пізно з цим питанням.
Але ж як вирішити таке непросте питання самотній жінці. На нашій фірмі працювало більше в двічі жінок, ніж мужчин.
Останнім часом двоє людей виїхало за кордон і на їхні місця шукали нових працівників.
Коли з’явився один з них, я ледь не зомліла – переді мною був мужчина моєї мрії.
«Ну й що, що на кілька років молодший. Мені ж не заміж за нього виходити, а народити дитину», – міркувала про себе. Тому тримала вухо гостро. Він на цей час був неодруженим і не мав подруги.
І я якось при нагоді зайшла в його кабінет попити каву. Так розговорилися і вирішили зустрітися ввечері після роботи, щоб завершити розмову. Так я розкрила йому всі карти власного плану. І він, на моє велике здивування, погодився.
Коли я завагітніла, то літала наче на крилах від щастя. Я тоді й не задумувалася, що в разі чогось у мене нема на кого розраховувати, окрім себе.
Після народження сина в мене несподівано почалося ускладнення з хребтом. Мені потрібна була допомога. Аж тепер зрозуміла, на який я пішла ризик.
Несподівано зателефонував Олег і запитав, як справи, бо давно мене не бачив. Розповіла, як було. Він одразу приїхав до мене, що для мене було несподіванкою, і запропонував допомогу.
Народження дитини нас зблизило ще більше. Олег казав, що не може провідувати свого сина. А я не могла йому цього заборонити.
Не минуло й трьох місяців, як ми почали жити разом. Олег був, правда, від мене на сім років молодший, але він абсолютно не брав років до уваги. Казав, що йому добре зі мною. І це найважливіше.
