Декілька років тому не стало мого тата. І мама залишилась в будинку сама. Моя душа не на місці. Аж надто страшно залишати 78-річну жінку саму на господарстві. А раптом щось трапиться?!
Тому після такого горя ми з чоловіком старались навідуватися в гості якомога частіше. Допомагали чим могли. І продуктами, і з різними домашніми справами.
Та згодом ось такі поїздки стали рідшим явищем. Самі розумієте, що за 150 кілометрів не наїздишся. І грошей шкода на дорогу, і часу не особливо багато, щоб кататися туди-сюди.
З Романом у нас звичайна сім’я. Ми не живемо на широку ногу, та і не бідуємо. На роботі у мене доволі гарна зарплатня. Чоловік також постійно метається по різних заробітках. Йому навіть подобається постійно бути зайнятим. Не може людина просто сидіти. Ну, я нічого проти цього не маю. Якщо є бажання і сили, то нехай працює.
Тому я вирішила, що фінансово ми можемо собі дозволити забрати мою маму до себе жити. Думаю, все ж у наших силах забезпечити їй хорошу старість. І ось я запропонувала матусі переїхати. Та у відповідь отримала лише категоричне «НІ».
Вона ніяк не хоче покидати рідну хату. Я ж в свою чергу не можу спокійно залишати її саму вдома на цілу зиму. В такому віці може трапитися що завгодно і поруч нікого не буде. Тому нещодавно я вирішила знайти для матері доглядальницю.
Якось я приїхала у рідне село і поспілкувалась з декількома його жительками. Все намагалась дізнатися, чи не потрібен комусь заробіток. Та щоб кандидатура була гарна, відповідальна. Але це було поганою ідеєю, адже всі односельчанки почали мене засуджувати і присоромлювати.
А вже через декілька днів у кожній хаті обговорювали, яка я погана, невдячна донька, що хоче позбутися від власної матері. А коли про це ще й дізналися мої родичі, то почалась справжня війна. Здавалося, мій телефон вибухне від дзвінків.
Тож тепер я й не знаю, як жити далі?! В думках не було нічого поганого, а оточуючі зчинили такий ґвалт, нібито я вчинила тяжкий злочин.
