Цей день ми з Мариною запам’ятаємо на все життя.
На щастя, в цей день з нами сталася приємна подія. Субота, ранок, ми прокинулися раніше, ніж зазвичай. Марина почала жалітися на сильний біль внизу живота та мені довелося викликати швидку. Лікарі швидкої допомоги не змогли відразу зрозуміти в чому причина сильного болю. Я поїхав разом з дружиною.
Але поїхали ми не до лікарні, а до пологового будинку. Коли прийшли в приймальне відділення, дружину запитали на якому місяці вагітності вона знаходиться та де її обмінна карта. Ми зовсім нічого не розуміли, яка ще вагітність.
Проте часу розбиратися в цьому питанні не було, оскільки перейми були все частіші. Та яке було наше здивування, коли народилася здорова дівчинка. Ледь відійшовши від шоку ми дивилися на нашу новонароджену донечку та раптом дружина відчула ще одну перейму та донечок стало двоє.
Марина аж плакала від щастя. Щастя прийшло звідти, звідки не чекали. Ми вже дуже давно намагалися народити дитину, майже втратили надію. І тут аж двоє дітей відразу народилося.
Єдине що рідним та близьким довелося довго пояснювати як так ніхто не знав про вагітність Марини, а тут відразу повернулися додому з двійнею. Тепер щасливіших батьків годі й шукати. У свої 45 років я нарешті став батьком.
