Несправедливість
5 лютого 2022
Мамо, перепитала я, Чому мені надійшло не мільйон? Лише триста тридцять тисяч Що це за сума така?
Чутно було, як у мами у ванній гуде фен. Вона вимкнула його й відповіла:
Так, все правильно, стримано сказала мама, Віра, розпорядившись спадком моєї квартири по-своєму, Саме триста тридцять.
Хоча мало було бути значно більше.
Триста тридцять? Мамо, а де решта шістсот сімдесят? Я чекала мільйон майже рівно мільйон! Це ж таткові гроші, ти мала їх усі мені віддати після продажу квартири.
Ой, Соломіє, ну досить вже цієї бухгалтерії, зітхнула вона, Я ж усе чесно зробила.
Вибач, але де чесність? дошка скрипіла під ногами, ніби підтримувала мене, Я ж довірила тобі продаж спадкової квартири від мого батька. Писала довіреність, просила переказати всю суму. Де вони поділися?
Як же я вчасно зрозуміла, що марно розслаблялася
Я переказала! знову загунав фен у мами, Я вчинила як мати, як годиться. Розділила гроші між усіма дітьми порівну. Твоя частка третя. Все по закону.
А мала б отримати усе, що залишив мій тато.
Ти розділила татів спадок на трьох? На мене і на них? я мала на увазі своїх зведених братів, Мамо, це лише мої гроші! Цей спадок від тата, не від твого чоловіка. Для мене вони не рідні!
Яка різниця, хто кому батько? мама досушила волосся й почала їх вкладати, Гроші ж сімейні. А братів треба підтримати. Я мати, маю дбати за всіх. Хотіла б ти одна все отримати, а хлопці лиш заздрили? Так не в порядку. Я вирівняла їхні шанси.
Тепер би повернутися в той день, коли підписувала ту злосчастну довіреність
Порівну? Ти поділила мій мільйон на три частини! По триста тридцять! І ще квартира була трохи дорожча.
Так, вийшло трошки більше мільйона після всіх витрат та податків, знизала плечима Віра, Я округлила. За всі клопоти собі трохи залишила. Була б ти сама з тим морочилась? Я все зробила, поки ти працювала.
Сильно ж ти там напрацювалась
Не смій так говорити! підвищила голос, Батько твій був твоїм, але я ж твоя мама. І я вирішую! Ти старша, вже доросла, тобі легше. А хлопцям сімї годувати треба. Вони ж чоловіки!
А мені що сімї не треба створювати, чи я маю на сухарях жити, бо я дівчина? з іронією кинула я, Переказуй інше, мам. Зараз же.
Ні.
Коротко й різко.
Мама знала, що я нічого не зроблю. Подати в суд на рідну матір через спадок? Хто ж зрозуміє, ще й засудять. До того ж, незважаючи ні на що, ми спілкувались.
Минає два тижні. Я якось заспокоїлась, зібрала докупи свої фінанси. В соцмережах бачу фотки: Ваня біля новенького синього Renault, у Діми підпис під селфі: Моя ластівка!
От і купили братики собі недорогі автівки. А я просто відкладаю свої 330 тисяч гривень і терпляче чекаю. Бабуся казала: Терпіння то золото.
Минув рік. Я працювала, відкладала, будувала плани. Ситуацію відпустила, але не забула. Мама дзвонила, розповідала про хлопців і буденні справи.
Аж сьогодні в мами голос раптом був такий, що мурахи пішли по шкірі.
Я напружилась:
Що трапилось?
Бабуся мама запнулась, Бабуся Вані й Діми сьогодні померла
Я відчула дивне відсторонення, ніби дивлюсь фільм. Ця бабуся була лише мамина свекруха у моєму житті ніхто. Але, звісно, по-людськи жаль.
Ой Співчуваю
Треба займатися похоронами, документами, мені самій важко Хлопці ж зовсім не знають, як усе це робиться. Приїдеш, допоможеш?
Я не зі злості, просто на роботі не відпросишся.
Мамо, я на роботі і просто не можу полишити все й їхати на похорон людини, яку бачила три рази в житті, сказала я.
Туди мене ніколи й не кликали.
Дуже прошу, приїдь! знову вмовляла.
Я не можу, але допоможу грішми. Скільки треба? Напиши, я одразу скину.
Мама, трохи подумавши, нарешті погодилась зайві гроші не завадять.
Ну, додаси тисяч двадцять?
Без проблем. І ще, сказала я і відчула, що це мій момент, Я надішлю ще трохи зверху нехай буде на побутові витрати. Це мій внесок у память для їхньої бабусі.
Дякую, Соломійко. Ти завжди рятуєш.
Вимкнувши телефон, я відчула дивне задоволення. Відкупилась: не поїхала зате допомогла. Тепер ніхто не дорікне.
Минає півроку. Похорон давно позаду. Діма з Ванею вже й нові якісь іграшки мають мабуть, мотоцикли чи смартфони модні.
У тихий вівторок, на перерві біля столової, вирішила час ставити крапки над і.
Привіт, мамо! Як справи?
Соломійко! Потроху. Діма нову роботу знайшов. Вані теж пощастило, з дівчиною зустрічається.
Радію за них, відповіла я. Мамо, є питання
Яке?
Минуло вже пів року від смерті бабусі. Всі вже вступили в спадщину?
Голос у мами затремтів, стало ясно: тема важка.
А до чого це ти питаєш? Вступили
Так де моя частка спадку?
Якого спадку? прикинулась, ніби не розуміє.
Від бабусі.
Але ж то не твоя бабуся
А яка різниця? підводжу маму під її ж логіку. Ти ж казала, що дітей не можна обділяти, коли мій спадок дістала. Ти поділила гроші мого батька, бо у нас одна мама. То чому тепер ні?
Соломія, це зовсім інша справа! роздратовано сказала мама.
А в чому інша? Раніше ти вирішила: все має бути спільне, бо ти мати. Тепер, коли йдеться про квартиру їхньої бабусі уже не спільне?
Не перевертай усе з ніг на голову! обурилась. Як я хлопцям поясню, що ти теж претендуєш?
Однак із моїм спадком ти не вагалась у вас одна мати, значить усе спільне, казала ти. Тепер я хочу, щоб ця політика працювала і для мене.
Гроші вже витрачені.
На що? На автівки? На ремонти? Я теж хочу. Де мої гроші, мамо? Чому дівчині пропонується меньше? Бо дівчині мало треба, так?
Мама затихла, якось розгубилась, ніби думала, як тепер виплутатись з власної пастки. І так було змалку. Для них у мене був інший батько, інша роздача карт. Та бабуся й слова зайвого не могла мені сказати, а мама не заступилась жодного разу.
Соломіє, ну що ти за людина? Навіщо ті гроші? У тебе є робота, ти здорова. А хлопці чоловіки, їм складніше! Вони житло мусять купувати!
Тобто, коли йдеться про татовий спадок усе спільне, бо ми рідні, а бабусин лише хлопцям, бо вони чоловіки, їм складніше, а мене, дівчину, можна обійти?
Не грубіянь, зиркнула мама, Ти просто жадібна.
Мама ніколи не визнає, що була не права. Я дрібязкова, бо вимагаю справедливості.
До речі, за тією довіреністю ти була зобовязана переказати мені повну суму за квартиру. І термін позову ще не минув. Я просто нагадую, мамо
Соломія! Ти мені погрожуєш?! прошепотіла.
Ні, мамо. Я можу вимагати тільки своє. Подумай.
Через місяць гроші переказали повністю. І одразу мене заблокували.
