Задзвонив телефон. Бачу, телефонує свекруха, діймаю слухавку, вона запрошує ліпити пельмені. Я швидко збираюся, закидаю всі речі хаотично в сумку та вибігаю.
А поки збиралася, то згадала як моя улюблена свекруха вперше покликала нас з чоловіком до них в гості ліпити пельмені. Тільки в той раз вона дзвонила не мені, а чоловікові. А він, напевно, вирішив, що мені знати навіщо саме ми їдемо туди не потрібно. Я й вирядилася як на подіум. Зачіска, вечірній макіяж, туфлі на підборах, свіжий манікюр, плаття все в блискітках, до того ще ж і коротке.
Приїжджаємо, а нам двері відкриває племінниця мого чоловіка. Ми привіталися, починаємо роздягатися й тут, з дальньої кімнати, чуємо голос моєї свекрухи, Катерини Миколаївни. Вона сказала нам йти мити руки, а потім приєднуватися до них. Що ми та зробили. Заходимо з чоловіком у вітальню й бачимо розкладений стіл, присипаний весь мукою, стоять дві здорові миски фаршу, і розкатаний на весь стіл тонкий пласт тіста. Племінниця формочкою для печива вирізає кружечки для пельменів, свекор, ще одна невістка з чоловіком займаються фаршем, а Катерина Миколаївна ліпить.
Й тут вона мені говорить, щоб я брала фарш руками та клала його на ті кружечки тіста. І тут я на секунду згадала про свій вигляд, особливо про нігті. Ну мені зовсім не хотілося бруднити їх в м’ясі. Напевно Катерина Миколаївна помітила, що я не задоволена такою роботою. Вона не розгубилася й одразу покликала мене на кухню й сказала слідкувати за м’ясом, яке запікалося у духовці. Я собі сиділа в телефоні та час від часу перевіряла готовність страви.
На кухню зайшла моя свекруха. Спитала як я тут і дістала пляшку червоного вина, зробила один гарний ковток й запропонувала мені. Я якось не звикла пити вино без бокала, але тоді було не зручно просити, та й взагалі вирішила згадати свої молоді роки й випила так. Швидко ми закінчили її, за декілька приходів Катерини Миколаївни на кухню. Потім швиденько ще й другу відкрили. Настрій собі підняли.
А далі, поки вся сім’я продовжувала готувати, ми зібралися та поїхали в найближче караоке співати. Там розговорилися, та я дізналася, що моя свекруха зовсім не любить ліпити пельмені всією сім’єю. Цю традицію взагалі започаткувала мама чоловіка й кожен рік всіх збирала за столом. Катерина Миколаївна ніколи не полюбляла цю справу, бо поки вони ліпили пельмені всі родичі чоловіка намагалися вчити її як правильно жити, коли народжувати, як вдягатися і таке й інше. А вона мала це слухати та мовчки все терпіти. Мені стало її шкода і я підтримувала свою другу маму як могла.
Потім через цікавість я запитала чому ж вона далі продовжує цю традицію, якщо не любить її. А у відповідь почула, що так хоче чоловік через повагу до своєї неньки. Її вже давно немає, але традиція, яку вона започаткувала, жива по цей день.
Гуляли ми в караоке дуже довго, поки не почали нам надзвонювати наші чоловіки. Тільки тоді приїхали додому. Потім ми сіли поговорити на цю тему з родиною, щоб традицію замінити на сімейне свято. Але свекор був категорично проти. Тому ми вирішили, що традицію ми залишаємо, але вносимо деякі корективи.
Відтепер ми з Катериною Миколаївною готуємо місце для приготування, інгредієнти та дошки для готових вже пельменів, всіх зустрічаємо. Вони починають готувати, а ми їдемо в теж саме караоке так відпочиваємо душею. Тепер у мене з’явилося ще одне свято в кожному році.
