Оля сіла на край ліжка й втомлено подивилася на акуратну пачку купюр, розкладених перед нею на столі. Два роки вона з Данилком по краплі збирали кожну копійку, кожну гривню, щоб дозволити собі щось із категорії мрій відпочинок біля моря.
Невеликий будиночок на узбережі, свіжа риба на вечерю, шепіт хвиль, вітер у волоссі й свобода від побутніх турбот усе це мало стати винагородою за роки праці, відмов і невеличких радощів, які вони собі рідко дозволяли.
«Ми заслуговули на цю відпустку», думала Оля, тримаючи гроші в руках. Їй так хотілося вірити, що нарешті доля посміхнеться їм обом. Це літо мало стати глотком свіжого повітря, перепочинком від нескінченної гонитви.
У кімнату увійшов Данилко. Йому було десять. Він з хвилюванням крутив у руках навушники подарунок на день народження, який Оля вирішила купити, незважаючи на економію, щоб хоч трохи порадувати сина.
Мам, ти впевнена? запитав він, сід
