Сім’я молода дружня, жити та радіти діткам та коханому чоловікові. Тільки розлучились вони чомусь. Сказала Наташа: “не зійшлись характерами”. Вернулась до мами, а в мами своє життя, новий чоловік

Якось заговорили з подругами на тему сімейних пар, які з роками, після палкого кохання, прожитих разом років, непомітно стають чужими. Одні так і живуть далі, як говорять, заради дітей, інші навпаки, розлучуються, залишаються з малими дітьми. Мами, які розлучились взагалі не думають про заміжжя. Кому потрібні чужі діти? Але це не так. Все у нас всередині.

Знаю одну жіночку, яка виходила заміж по великому коханню, зразу після закінчення школи. Наташа кохала чоловіка, завагітніла, через деякий проміжок часу народився хлопчик. Щастю молодих батьків не було меж. Не пройшло і двох років, як народилася дівчинка. Сім’я молода дружня, жити та радіти діткам та коханому чоловікові. Тільки розлучились вони чомусь. Сказала Наташа: “не зійшлись характерами”. Вернулась до мами, а в мами своє життя, новий чоловік (тато помер, увечері ліг спати та не проснувся).

Спілкувалась Наташа з сусідом, через те, що жив один, інколи допомагала по господарству. Привела така допомога до того, що Наташа в талії поширшала, і через належний час родила хлопчика. Троє діток, а з чоловіками не везе. Від такої новини втік сусід на заробітки, а потім продав хатину і купив в іншому місці. А Наташа виховує вже троє діток, і не жаліє ні за чим. Адже діточок дуже любить.

Пройшов деякий час. Одного разу поїхала Наташа в місто по справах і у дверях маршрутки зіткнулись із чоловіком, одягненого в елегантний костюм. Задержала погляд, він також оглянувся. Потім ще раз випадково зустрілись, усміхнулись один одному, як давні знайомі, зав’язалась розмова. Довго гуляли містом, але треба їхати додому. Наташа розповіла, що діток троє має, що одинока, і де живе. Попрощались, і ні на що не сподіваючись, поїхала. Адже ждуть дома з нетерпінням любі маленькі дітки. Пройшов майже місяць від того дня, як познайомилась із Романом (так звали того чоловіка). Як побачила його на порозі, очам не повірила. Та Роман приїхав сказати, що закохався з першого погляду, і діти її будуть в радість обом. Попросив руки у її мами та забрав до себе в місто.

Щаслива Наташа раділа, що нарешті все владналося, і поруч чоловік, який оберігатиме і шануватиме. Планували весілля справити, та захворіла одна дитина, потім друга, і про весілля вже не згадували. А потім Наташа поділилась радісною звісткою: вагітна. Роман, на повідомлення відреагував стримано. Дістали його діти, бігають, крики, писки, не для нього таке життя. Родила Наташа, і примовляла до малюка, лежачи в пологовому, я зможу, поставлю вас усіх на ноги, ви, мої дітки, радість і надія.

В пологовому будинку санітаром працював Михайло. Чоловікові за тридцять, сім’ї не має, після того, як втекла дружина з його ж другом. Не дивився на жінок, і не мислив, що хтось може йому сподобатись. А Наташа запала в душу, такими красивими, сумними очима. Чув від персоналу, що четверту дитину родила, і без чоловіка залишилась, і проживати нігде. Діти в мами, поки Наташа в пологовому, а потім куди? Часто розмовляли вечорами, коли Михайло був на зміні. Якось запропонував: переїжджайте жити до мене, золоті гори не обіцяю, але місця достатньо для всіх. Наташа погодилась, і не прогадала. Допомагав Михайло вдень і вночі. Так добре їм разом, що не мали уяви, що так може бути. Розписались тихо, без весілля, і навіть уявити не могли, що якби не четверта дитина, не зустрілись би. Через декілька років родили спільну донечку.

Отак буває в житті.

Оцініть статтю
Дюшес
Сім’я молода дружня, жити та радіти діткам та коханому чоловікові. Тільки розлучились вони чомусь. Сказала Наташа: “не зійшлись характерами”. Вернулась до мами, а в мами своє життя, новий чоловік