В той день я віз свого друга додому з лікарні. Нещодавно з ним стався нещасний випадок, попереду чекала довга реабілітація. Були не надто втішні прогнози. Рука була дуже пошкодженою.
Коли їхали то не доїжджаючи до міста побачили на узбіччі стареньку бабусю. Вона намагалася зупинити машину, щоб доїхати до міста. Та всі її минали. Олег попросив, щоб я зупинився і підвіз її. Бабуся довго нам дякувала, й говорила, що кожне добре діло платиться сторицею.
Було видно, що Олегові було боляче. Та він мовчки все терпів. Коли підвезли бабусю туди куди вона просила, то вона нам ще раз подякувала. А тоді погладила руку Олега й сказала, що все в нього буде добре. Що Бог бачить тих хто робить добрі справи й обов’язково нагороджує їх.
Від’їхавши ми навіть трішки посміялися, адже не зробили нічого надзвичайного. Просто підвезли людину. Та коли під’їжджали до будинку Олега, то він сказав, що біль в руці неначе вщухла. Спочатку він подумав, що то знеболювальні так подіяли.
Але коли ми поїхали на наступний день до лікарні на перев’язку, то лікар був здивований. Сказав, що рука майже вилікувана, і пояснення він не знає. Лише якесь чудо. Тоді ми обоє згадали бабусю яку підвозили напередодні. Адже біль почав вщухати після того, як вона погладила руку.
З того часу ми стали вірити в чудеса. А ще намагаємося тепер допомагати кожному, хто просить у нас допомоги.
