Колись у мене була шкільна подруга Неля. Ми дружили у початкових класах поки між нами не виникли деякі розбіжності у поглядах на сімейні цінності. Вона була єдиною дитиною у сім’ї, тож звикла, що все робилося та купувалося їй одній, коханій та неповторній. Вона диву давалася, коли бачила, що я приходжу до школи у торішніх джинсах та не маю нової куртки на зиму.
-Твої батьки тебе геть не люблять. Он ти в кому лахмітті ходиш. Ти тільки не ображайся, але мені навіть якось соромно поруч стояти – шепотіла вона мені по секрету на великій перерві.
-То не стій, ніхто не просить! – ображалася я. – І батьків моїх не чіпай. Вони не тільки про мене дбають, а й про молодшого брата. Скажу тобі, по секрету, батьківська любов не вимірюється сумою грошей, яку вони на тебе витрачають. Можливо колись це дійде у твою пусту голову.
Ми посварилися й після того не спілкувалися. Життя у Нелі склалося добре. Вона вийшла заміж, до речі чоловік її також один у батьків. Свати між собою склалися та купили дітям простору трикімнатну квартиру. Звідти та звідти старі гнули спини аби їхні дорогоцінні діти мали все нове та найкраще.
Навіть коли Неля сама стала мамою, вона продовжувала тягнути зі своїх стареньких батьків гроші. Правда, уже на потреби онука. Я просто диву даюся це ж наскільки потрібно бути егоїстичною, щоб витягувати кожну копійку у батьків пенсіонерів. Чоловік її нічим не кращий. Чула я від спільних знайомих, як він відбив у свого батька бізнес, залишивши старого ні з чим. От така подяка за всі роки допомоги та матеріальної підтримки.
Знаєте, як старі люди кажуть: «Дось є, та ще й бог дає».
У мене все інакше. Не буду обманювати, мої батьки також свого часу допомагали мені ставати на ноги. Та коли я одружилася й народила дитину, а вони постріли, тепер я про них піклуюся та стараюся якоюсь копійкою допомогти. У нас з чоловіком двоє дітей. Грошей бракує, тому доводиться на чомусь економити. Добре, що наші чада знають ціну важко заробленим грошам й не влаштовують істерики, бо хочуть новий телефон чи планшет.
У кожного своє бачення життя та його премудростей. Та все ж мені цікаво, чи вважаєте ви нормальним, коли батьки пенсіонери допомагають фінансово уже дорослим дітям?
