В той день я востаннє поглянула на краєвид, який відкривався за вікном. Ще трішки та я покину це приміщення назавжди. Проживання на цій квартирі залишиться в минулому, так само як і мій невдалий шлюб.
Назар намагався зачепити мене за живе, викликати у мене емоції. Наче це щось би змінило. Я була твердо впевнена у своєму рішенні, від колишніх почуттів не залишилося й сліду.
Зараз мені хотілося заховатися від світу, але подруга наполягла, щоб я пішла на вечірку. Ольга вважала, що в такі моменти мені не варто бути на самоті.
Мій телефон розривався, Ольга телефонувала, щоб дізнатися де я, крім того, писала сотню повідомлень за хвилину з одним і тим же змістом: “Ти де?!”.
Я приїхала до подруги та Ольга зітхнула з полегшенням. Я допомогла їй накрити на стіл. Згодом прийшли гості, я знала їх всіх крім одного. Запитала у подруги про нього, Ольга сказала, що це знайомий знайомих Вадим, він нещодавно повернувся з-за кордону.
Вадима посадили біля мене та ми підтримували з ним світську бесіду.
– А Ваш чоловік згодом до нас приєднається? – запитав Вадим.
– Я нещодавно розлучилася, – сказала я та Вадим більше говорив про це.
Цей вечір на мить відволік мене від сумних думок, а потім знову почалися сірі будні. Раптом наче грім серед ясного неба до мене зателефонувала Ольга:
– Вадим хоче познайомити тебе зі своїм закордонним другом. Каже, що ти йому страх як сподобалась.
– Що? Не зрозуміла, давай по черзі. Звідки він про мене знає?
– Та ми ж на вечірці фотографувалися, Вадим показав своєму другу Йохану фото, от хлопець й закохався в тебе до безтями.
– По фото не можна закохатися, що за маячня?
– Він просить твій номер телефону, хоче поспілкуватися з тобою. Ти ж не проти?
– Не потрібно мені це все. Не до того зараз.
– Не впирайся, тобі це зараз ой як потрібно, – вперто переконувала мене подруга.
– Добре, тільки хай просто пише та не дзвонить. Не люблю довгих розмов через телефон.
І Йохан почав мені писати. Кожного ранку, багато та емоційно. Одного разу він не написав та я раптом засумувала.
Наше листування набувало оборотів, щоразу повідомлення ставали довшими та чуттєвішими, я стала звикати до свого нового знайомого. Він присилав мені свої статті та я з великим захопленням їх коментувала. Йохан був журналістом та з ним було дуже цікаво спілкуватися.
Лише іноді я поринала в меланхолію та припускала, що й цього разу все буде так, як з моїм колишнім чоловіком.
Нічого з цього не вийде… Ось я звикну до повідомлень Йохана, а коли вони перестануть приходити, то я знову сумуватиму. Не дай Боже впаду в депресію. Я тільки нещодавно оговталася від одних невдалих стосунків. Ще раз цього я не переживу.
Але Ольга була іншої думки:
– Ти щаслива та повинна цінувати те, що маєш. Кожна жінка хотіла б опинитися на твоєму місці та хоча б на мить відчути себе в центрі уваги загадкового іноземця.
Та раптом Назар до мене зателефонував, він був дуже розгніваний:
– Скажи своїм кавалерам, що ти проживаєш уже за іншою адресою!
– Не зрозуміла, що сталося?
– На мою адресу прийшов букет троянд від якогось Йохана! Це що за цирк? Так ти намагаєшся викликати у мене ревнощі? Чудово придумала!
– Я нічого такого не робила.
Потім я написала Йохану, що у мене зовсім інша адреса. Оце вже Ольга напевно підлаштувала. А Йохан раптом відповів, щоб я чекала його в гості.
Я подумала, що такого не може бути та він не приїде. Проте одного вечора в мої двері постукали та перше, що я побачила, був величезний букет троянд. Йохан дотримав слова та все-таки приїхав…
