Всі люди індивідуальні, а тому навіть в одній сім’ї діти можуть вирости дуже різними та не схожими одні на одних характером, звичками поведінкою.
Так сталось і в моїй сім’ї. В мене є брат Ян і сестра Інна. Я найстарша дитина в сім’ї, а Інна наймолодша. Ми, не зважаючи на те, що вже дорослі та пішли різними дорогами в житті, дружимо цілими сім’ями, які самі вже створили.
Так як я найстарша, мені доводилось допомагати батькам з братом та сестрою, а тому я за цей час добре вивчила звички та вподобання своїх молодшеньких. Я думаю, що вони також пам’ятають про особливості кожного з нас. І я більше ніж впевнена в цьому. Але є одна проблема – дехто не хоче, або просто лінується враховувати такі особливості.
Сталось так, що в Яна є одна особливість – він трохи помішаній на чистоті. Живе доволі аскетично, а до звичайного прибирання ставиться навіть деколи занадто педантично.
Ще більше це проявляється в їжі. Він не стане їсти їжу, в чистоті приготування якої він не впевнений. Тому ми з ним можемо піти лише в перевірені кафе, кав’ярні, піцерії чи ресторани. Якщо ж він помітить плями на приборах чи посуді, в якому подають їжу, то Ян нізащо в світі не торкнеться її.
Такий він з дитинства. Якось ми про це розповіли хорошій знайомій лікарці, то вона сказала, що це таке порушення, розлад поведінки та порадила відвідати психіатра, але знаєте як то в старшого покоління, та й в нашого також буває, що цей лікар для людей табу, бо ж «я\моя дитина не психічно хворі». Сором, страх і все таке. Тому батьки не звернулись до спеціаліста. А Ян наче і не жаліється на це.
Якось ми з Яном прийшли до Інни в гості на каву. Давненько вже не збирались, бо у всіх робота та сімейні справи були, а тут видалась така можливість. Інна подала смачного домашнього пирога та по горнятку кави.
Все було, начебто, добре, проте Ян не торкався ні пирога, ні кави. Інна, зрозумівши, що Ян підозрює сестру в неохайності та брудному посуді, образилась на нього та стала сваритись. Мовляв скільки можна з себе такого пана робити, бо ж з самого дитинства бувало, що з однієї тарілки всі троє їли, коли були скрутні часи. І всі ж залишились живі та здорові.
Я спершу також обурилась на Яна, але трохи охолонувши зрозуміла, що казала знайома лікарка. Такий він вже є. Це його розлад і ми можемо або йому допомогти з вирішенням проблеми, або приймати таким, який він є. Про це я сказала і Інні.
Сестра ще трохи поображалась на Яна, але згодом охолола, перепросила за скандал і все наче стало добре.
Проте я досі думаю, як правильно допомогти Яну. Звісно, лише якщо він цього захоче.
