Якщо лікарі опускали руки, то жителі ходили до мого дідуся, що б допоміг. А так як ми жили в невеликому містечку, то всі жителі знали який він хороший цілитель

Скільки про себе згадую, мене завжди виховував дідусь. Ми жили в невеликому містечку, поруч ліс. Все своє життя дідусь працював лісником. Знав багато трав. Тому й ходили до нього жителі, щоб допоміг, якщо лікарі опускали руки. Одним допомагав, іншим ні, тому що пізно звернулися. Так і жив один у своєму будинку. Ми з мамою і татом жили по сусідству з дідусем. Ходити далеко не приходилося. Вийшов з одного будинку, перейшов у інший, і в дідуся.

Ми з ним часто ходили в ліс удвох. Я навчився розпізнавати сліди тварин. По співу визначити, яка птичка співає. Знав місця де ростуть ягоди, гриби. Коли я був у старших класах, дідусь не боявся відпускати мене в ліс одного. Я з заплющеними очима зможу знайти дорогу додому. Мені добре жилося з дідусем. Увечері, коли я залишався ночувати в нього, ми довго розмовляли. Я слухав цікаві історії про лісних звірів, і взагалі дідусь багато цікавого знав.

Тато в мене звичайно був. Але брати участь у моєму вихованні не намагався. Іноді мама його сварила, щоб поговорив із сином. Тато знизував плечима, про що йому говорити. Так і жили, я з дідусем, мама з татом. Я не придавав значення, мені добре, а хто з ким живе, то однаково. У дідуся була одна відмінність. Коли щось пропонував, то потрібно робити, як він говорить. Так правильно. І людей бачив наскрізь. Хто хороший, а хто не добрий.

Шкільні роки пролетіли швидко. На навчання поїхав в інше місто. Велике місто закрутило своєю швидкістю. Додому приїжджав не так часто, як хотілося. Вивчився, залишився працювати. Додому вертатися не збирався. Про дідуся згадував постійно. Найбільше скучав за ним, за нашими розмовами вечорами. Тому коли мама телефонувала, і сказала, що дідусь захворів, я відразу поїхав додому провідати його.

Дідусь зустрів мене з посмішкою, сидячи в ліжку, обставлений подушками. Він говорив, що чекав мене. Віднині йому стане легше. Ще не один рік житиме на світі. Так в розмовах із дідусем провели три дні. Йому і справді полегшало. Вже підіймався з ліжка, ходив по кімнаті. Неначе сам до себе сказав, що чекає наступного разу мене не одного. Я здивувався, з ким? Дідусь тільки усміхався, і щось говорив сам із собою. Старенький став.

Наступна поїздка припала якраз через пів року, як останній раз я провідував рідних. В той час я був не один. Познайомився з дівчиною. Виявляється вона живе поруч зі мною. Але ми ніколи не бачилися до того дня, коли я впав під будинком. На вулиці мороз, слизько. Я не втримався. Катя побачила мене з вікна. Швиденько вдяглася і вийшла допомогти. На щастя ноги цілі, обійшлося синяками. Тому до квартири йшли удвох.
– А ми сусіди, – здивовано проговорив я.
Катя усміхнулася. Вже пізніше, коли ми добре познайомилися, розповіла, що помітила мене з першого дня, коли став жити в тій квартирі. Ми кохали одне одного. Тому як тільки взяв відпустку, повіз Катю знайомити з моїми близькими. Так от про кого говорив тоді дідусь, що приїду не один. Звідки він все знає? Незрозуміло. В той час над цим не задумувався. Мені добре з Катею. Тому швидше додому, що скаже дідусь.

Коли ми приїхали, мама приготувала святкову вечерю. Наготувала багато страв. Дідусь також із нами. Розлили вино. Тато проголосив тост. І в цей момент дідусь застеріг Катю, щоб не пила.
– Для хлопчика шкідливо, – говорить.
Ми переглянулися. Мама зрозуміла про що говорить дідусь, почала обнімати Катю. Пояснила, що Катя вагітна. Дівчина вся червона, доводила, що нічого такого. Після чого мама сказала, що наш дідусь ще ні разу не помилився. І дійсно, через два тижні лікар підтвердив про вагітність. Катя дивувалася все більше, говорила, що за дідусь у мене, знає все наперед. Так він у мене такий. Тільки не розповів я Каті, що дідусь строго наказав мені не кривдити дівчину. Іншої долі в мене немає. Тому щоб беріг.

Оцініть статтю
Дюшес
Якщо лікарі опускали руки, то жителі ходили до мого дідуся, що б допоміг. А так як ми жили в невеликому містечку, то всі жителі знали який він хороший цілитель