Мені в цьому році виповнюється 39 років. Особливими досягненнями, на жаль, похвалитися не можу. Живу, як і всі. Працюю генеральним директором в автомобільному салоні, заробляю вище середнього. Дякувати богу вже давно виплатив іпотеку за квартиру й забувся про той не надто приємний період у своєму житті.
Дружина вчителька, назвати це роботою у мене язик не повертається. Радше хобі за яке Світлані платять смішні гроші. Не розумію для чого вона продовжує над собою знущатися, якщо моїх грошей цілком нам вистачає. Мабуть, все ж таки це покликання, заняття для душі. Моїх нервів би й на день не вистачило.
Нашому синові 16, він навчається в 10 класі. Не можу сказити, що Артур проблемний підліток. Проблеми з алкоголем, сигаретами, поганими компаніями у нас не виникали. Є дещо інше – син пасивний, нічим не цікавиться. Сидить у своїй кімнаті годинами перед комп’ютером та грається.
Оцінки в щоденнику кричать про те, що у нас серйозні проблеми. Говорю йому, мовляв, сину ти розумієш, що у тебе скоро ЗНО, потрібно вчитися. Ти мусиш думати про майбутнє, планувати, куди хочеш вступити, підтягнути предмети, а він дивиться на мене, як баран на нові ворота. «Для чого мені це? Я онлайн стример, гроші можна заробляти й без вищої освіти».
Скаржуся дружині, а Світлана замість того, щоб на мою сторону стати та допомогти, каже, щоб я не зачіпав сина. «У нього ще цілий рік, щоб визначитися. Дай дитині спокій!» Та де ж вона ту дитину бачить, такий бик вимахав, більший від мене. Та не можна ж так, що нічим серйозним не цікавитися.
Скільки грошей уже викинув на всіх цих репетиторів. Оплачував повно гуртків. Записував його на футбол, баскетбол, плавання, бокс, карате навіть танці. Нічого не сподобалося. Відбув вступне заняття, підходить до машини, запитую, чи сподобалося: «Не моє!» – відповідь, яка не змінюється уже кілька років.
-А що ж твоє, кінець кінцем? Скільки ти будеш мені печінку їсти. Я у твоєму віці не гуртки обирав, а з городу не вилазив, біля свиней вправлявся, воду бідонами возив, сіно заготовляв. Ти хоч маєш уявлення, що таке жити в селі й не мати зайвої копійки на пачку морозива? Відколи ти народився все на готовому блюдечку отримуєш, а коли відплатиш, сину.
Образився, мовчки сів в машину, натягнув свої навушники, відвернувся до вікна й слова до мене не промовив. Вдома ще й дружина напала, що я знову до дитини чіпляюся. Плюну на нього, нехай робить зі своєю матусею, що хоче. Сидіти на моїй шиї він не буде!. Не захоче вчитися, хай збирає пожитки та вимітається на орендовану квартиру, а чим він за неї платитиме й з чого житиме – його біда.
