Микита довго шукав подарунок. Скоро в дружини день народження. Не ювілей, але хочеться зробити приємне. Від того і ходив по магазинах, шукаючи щось особливе. Як подумає, то вже дарував все, що можна. І кільце, і сережки, і ланцюжок. Золотих прикрас вистачає. А придумати щось інше все не виходить.
В знайомого, який займається різними видами прикрас, запитав, що можна подарувати дружині. Він подумав, а потім запропонував подарувати перлове намисто. Моїй дружині буде до лиця. Микита із задоволенням погодився. Дійсно, в його дружини такого намиста немає. Думає, що вона буде задоволена.
День народження пройшов гарно. Вікторії подарунок сподобався. Одягла до своєї нарядної сукні. Дійсно, має гарний вигляд. Микита задоволений, що подарунок сподобався. За весь рік, разів три бачив, як дружина одягає перлове намисто, і кожного разу милувався Вікторією.
На день народження тещі, затрималися. Приїхали, коли гості сиділи за столом. Теща запрошувала дочку і зятя до столу. Микиті впали в очі прикраси, які були на Тетяні Іванівні. На ній красувалося перлове намисто. Чоловік очима показав дружині на нього, і пошепки запитав, чому?
Вікторія не відповіла, відвернулася від чоловіка, розмовляючи з гостями. Весь вечір Микита сидів напружений. Йому не подобається, що дружина роздає його подарунки, навіть якщо це її мама. Після свята, коли зібралися додому, Микита підійшов до тещі, і пошепки сказав, щоб вона вернула перлове намисто. Тетяна Іванівна поглянула на доньку, а потім мовчки зняла його і кинула прямо в обличчя чоловіку.
Скільки їхали додому, стільки й сварилася Вікторія. Називала його жадібним і ненажерливим. А Микита їхав і думав, кого кохав? Цю жінку, чи уяву, якою повинна бути жінка? І чи потрібно йому підтримувати зв’язок з Вікторією?
