Після того, як Оксана вийшла заміж, її бабуся віддала жінці свою квартиру, а сама поїхала жити в село. Сказала, що тут її коріння та вона на старості років хоче бути ближчою до землі. Я була щиро вдячна їй за такий щедрий подарунок. Оксана з Вадимом зробили в тій квартирі ремонт, придбали усі необхідні нам меблі та техніку.
В перший же день їхнього проживання там почалися сюрпризи. Як тільки молоді люди переступили поріг своєї квартири, за спиною почувся голос нашої сусідки навпроти:
– Нарешті ви приїхали, я вже думала, що з розуму зійду від того постійного гуркоту. Ці ремонтники просто не давали мені спокою. Цілий день шум, пил, голоси. Ви знаєте які нецензурні слова вони вживали? А у нашому під’їзді живуть діти, між іншим. Що ж я тепер робитиму без Клавдії? Тепер і поговорити немає з ким. Покажіть, що у вас там зробили такого цікавого, які меблі ви поставили.
Сусідка навіть не почекала, що вони на це скажуть та прошмигнула у квартиру, Оксана з Вадимом не встигли оговтатись, як вона почала ходити по квартирі та давала всьому свою оцінку. Стало зрозуміло, що так просто тієї жінки спекатися не вийде.
Крім того, сусідка почала давати свої поради з приводу того, що потрібно змінити, а що навпаки залишити. Врятувало їх лише те, що до неї зателефонувала її донька. Жінка вийшла з квартири, подружжя полегшено зітхнуло та вони зачинили двері на замок.
Проте це був лише початок. Сусідка Тетяна стала очікувати коли Оксана чи Вадим прийде з роботи, тоді вона миттю прибігала до них та докучала безглуздими розмовами. Тітка Тетяна любила повторювати свої історії по декілька разів. Її улюбленою темою була її донька, вона постійно розповідала яка вона у неї молодець, як допомагає своїй мамі та які у неї чемні діти.
Складалося враження, що сусідка не товаришує з головою, адже вона не розуміла відмов та стояла на своєму. Відправити її додому було дуже важко. Поки Оксана з чоловіком слухали її монологи, жінка то плакала, то сміялася, вони взагалі не розуміли що коїться.
Жінка була вкрай невихованою, вона могла без дозволу встати та піти в іншу кімнату, взяти там щось, перекласти. Після візитів тітки Тетяни у молодого подружжя почали зникати речі.
Якось сусідці прийшло повідомлення про те, що їй потрібно отримати посилку на пошті, але поштарка помилково принесла його Оксані.
Жінка пішла до сусідки, щоб віддати це повідомлення. Як же здивувалася Оксана, коли побачила у сусідки вдома свою улюблену чашку. Жінка давно вже її шукала та вже думала, що забула її на роботі. Коли жінка запитала сусідку про чашку, то тітка Тетяна сказала, що це її чашка.
– Чашка на якій написано “Оксана”? Як вона може бути вашою? – запитала жінка.
– А, дійсно, – розгублено відповіла сусідка, – певно ти мені її сама дала та забула про це.
– Я не могла дати Вам свою улюблену чашку.
– Яка ж ти жадібна, твоя бабуся такою не була та завжди ділилася своїм добром. У вас вдома стільки всього є, а ти жалієш мені якусь нещасну чашку.
Тетяна забрала свою річ та більше ніколи не впускала нахабну сусідку до себе додому.
