Я вийшла заміж в доволі пізньому віці. Мені було 37, а чоловікові майже 40. Та радувало те, що обоє були досвідченими і зрілими. І я, і Богдан твердо знали, що хочемо від життя.
Перші місяці нашого шлюбу були неймовірними. Я вперше відчула, що означає бути коханою і щиро кохати. Навіть побут здавався тоді чимось особливим. Богдан віддавав мені стільки любові, що важко уявити. Постійно балував різними приємними подаруночками і квітами. Я не тямилась від щастя.
Та, як відомо, всьому рано чи пізно приходить кінець. Особливо, коли мова йде про щось хороше. Я різко втратила ту трепетність закоханості і переключилась на побут, господарство, роль дружини. Я справді хотіла бути ідеальною жінкою.
Раніше постійно займалася собою, вивчала англійську, займалася спортом, а зараз повністю закинула це все. Все рідше і рідше вдавалося виходити гуляти з подругами або запрошувати їх до себе.
Я сама не усвідомила, як моє життя перетворилося в рутину. Прибирання, готування, прання – і так по колу.
До одруження мені ніколи не було цікаво консервувати різні баночки, пекти якісь шедеври кулінарії. Я навіть висміювала тих домогосподарок, які захоплюються таким. Та зараз я сама стала жити цим.
Згодом почала лізти у справи Боді і пропонувати свою допомогу. А одного разу такими наполегливими пропозиціями вивела чоловіка з себе.
Богдан працював за комп’ютером, за вікном стукотів осінній дощ, а я, як завжди стояла біля кухонної плити і готувала сніданок. Коли омлет був готовий, потрібно було нарізати сир, ковбаску, овочі на бутерброди.
Чоловік після довгого мовчання випалив:
– Ну, і для кого ти готуєш таку кількість їжі? Після пробудження я ж попередив, що буду лише каву. Чи ти не хочеш чути мене? Глянь на себе! Глянь в кого ти перетворилася. Коли я брав тебе заміж, ти виглядала як вишукана жінка, доглянута леді, а тепер ти чергова миша-домогосподарка. Не потрібно робити з себе повариху. Я маю достатньо грошей, аби дозволити собі замовити їжу в ресторані. А ще краще сходити туди з тобою. З тою «тобою», що була раніше. Що любила себе і піклувалася про себе. Просто зрозумій, я не хочу образити. Я хочу повернути ту жінку, в яку закохався. Не потрібно обходжувати мене, догоджати. Я не маленька дитина. А для мене ти будеш ідеалом, коли будеш собою. Подумай над цим.
Після цього він встав і пішов до раковини, аби помити свою чашку. Потім зібрав зі стола речі і пішов на роботу. Я різко розплакалася, адже не очікувала такої реакції на свої старання. Та потім, коли емоції осіли, я усвідомила, що Бодя має рацію. До цього моменту я ніби носила рожеві окуляри.
Встаю зі столу, знімаю кухонний фартух і йду працювати над поверненням старої Анни. За вечір домовилася про абонемент у спортзал, басейн, знайшла чудовий курс із вивчення англійської.
Дивно, що стільки часу я сама не розуміла, в яку карикатурну дружину перетворило мене одруження. Та тепер все буде по-іншому. І за це я дякую чоловікові. Без його правди, невідомо, скільки б ще це продовжувалося.
