Ця історія про те, як моя колишня дружина почала вести розгульний спосіб життя. Не встигли ми одружитися, як у її житті з’явилася купа чоловіків, яких вона міняла, як шкарпетки.
А почалося все з того, що Ірина стала пізно приходити додому, вороже ставитися до мене, дратівливо відповідати на мої запитання. А скоро я взагалі дізнався, що на час мого відрядження наша донька жила у подруги сім’ї. Тоді що і де робила моя дружина?
Витримати таке просто не було сил. Особливо, коли Софійка почала розповідати мені, що відбувалося вдома, поки мене не було. Нібито матір приводила якихось дядьків, а дівчинку виганяла ніби погуляти на вулиці.
В той день я вирішив, що така мама і дружина нам не потрібна. Ліпше справлятися самим, ніж миритися з отаким. А Софія взагалі страждатиме, коли подорослішає. Тож скоро я прогнав Іру геть з нашого дому.
З того часу ми залишилися двоє. Дякувати Богу, у мене чудові мама і сестра. Вони дуже мені допомагають у вихованні. Сестра має своїх дітей, а отже, й досвід є. Мама завжди сидить із Сонею, коли я на роботі. Мені дуже пощастило, що все складалося в мою користь.
Та ось, звідки не візьмись, – Ірина постала на горизонті. Пройшло цілих два з половиною роки, а вона згадала про існування рідної дитини і намагалася відсудити її у мене. Та, звісно, толку з того ніякого не було. Всі прекрасно розуміли, що матір з Іри ніяка. Тим більше вона залишила не найкращий слід у житті дитини.
Не дивлячись на те, що рішення суду було в мою користь, донька переживала, що її від мене заберуть. Я та рідні з усіх сил старалися запевнити її, що цього ніколи не станеться.
Я вважаю, що зможу дати своїй Софійці все лише найкраще. А от Ірина хай іде своєю дорогою. Тим більше вона ніяких висновків не зробила. Знайомі й далі бачили її, коли вона вешталася з різними незнайомцями. Одного разу навіть дзвонила і просила про позику грошей.
Мене дивує така поведінка людини. І навіть не факт зради, а факт байдужості до рідної дитини.
