Я завжди була першою красунею. І на всю школу, і на інститут, і взагалі.
Пам’ятаю, як сусідська баба Нюра одного разу мені сказала:
– З цією красою, прийде час, будеш вдома цілими днями сидіти і сонця не бачитимеш.
Як же я тоді обурилася і взлилася на стару бабу Нюру. А потім, з часом, і забула про її слова.
Лише зараз розумію, що вона була права.
Мені завжди подобалися чоловіки, які мають командні ноти в собі. Якраз такого я і зустріла.
Тарас виявився таким чоловіком, при зустрічі з яким я просто втрачала голову. Він вмів і гарно залицятися, і подарунки дорогі робити, і сам був працьовитий.
За кілька місяців я вже і дихати без нього не могла. І мені було абсолютно байдуже на всі його мінуси, хоча таких було вдосталь.
Виявилося, що авторитарний характер Тараса – відсудив у першої дружини дочку, яка жила з його мамою і бабусею.
Крім того, він заборонив мені працювати і постити свої фото в інтернеті.
А наступного дня після одруження, до нас приїхала свекруха. Приїхала вона на таксі і з двома великими сумками і дитиною. Вона привезла дитину Тараса з її речима і сказала:
– Дитина повинна жити з своїм батьком у повноцінній сім’ї. Тепер це і твоя дочка.
Я була ошелешена. Чужа дитина аж ніяк не входила в мої плани, але діватися мені було нікуди.
Тоді ми почали з нею ходити разом гуляти на дитячий майданчик і навіть потоваришували.
Кілька разів до нас приходила рідна мама дівчинки і просила лише не розповідати Тарасу про наші зустрічі.
А я хіба на монстра схожа, щоб забороняти дитині бачитися із рідною мамою: Звичайно ж – ні.
Не знаю, звідки, але чоловік дізнався про нашу таємницю. Влаштував скандал. Розпустив руки. Хотів вдарити дитину, але я заступилася і він завдав кілька ударів мені.
А потім забрав у мене телефон, ноутбук і закрив вдома.
От тепер я з своєю красою сиджу у чоловіка під замком і згадую слова старої баби Нюри.
