**ЩИРЕ ЩАСТЯ**
—Мамо, залишився останній варіант мати дитину — метод ЕКЗ. Ми з Артемом усе вирішили. Відмовити нас не вийде. Звикай до цієї думки, — Оксана вимовила ці слова на одному подиху.
—ЕКЗ? Тобто в мене буде штучний онук чи онука «з пробірки»? — я не могла повірити в почуте від власної доньки.
—Назви це як завгодно. Ми завтра починаємо процедури. Всі аналізи здані. Лікарі попередили — попереду довгий і непередбачуваний шлях. Гарантій немає. Прошу тебе, наберись терпіння, — Оксана гірко зітхнула.
Я не знайшлась, що відповісти. А треба б підтримати словом, заспокоїти, допомогти або хоча б не заважати.
Розмова відбулася по телефону. Розумію, Оксані було нелегко говорити віч-на-віч, адже тема дуже деплікатна.
Перший раз Оксана вийшла заміж за друга дитинства — Дмитра. Кохалися вони, здавалося, до небес. Але прямо на весіллі, в ресторані, наречений, перебравши з алкоголем, опинився в обіймах свідка. Оксана знайшла їх у «романтичній» атмосфері — брудній комірці.
Дмитро, побачивши наречену, почав щось незв’язково бурмотіти на своє виправдання; свідок, схопивши речі і прикриваючи прозорим шарфом оголені частини тіла, вибіг з місця події, і більше її того дня ніхто не бачив.
Оксана подала на розлучення. Ми з чоловіком умовляли доньку не рубати з плеча:
—Оксанко, не поспішай. Хто знає, що можна в стані п’яного сп’яніння зробити? Напевно, та свідка сама затягла Дмитра в ту кляту комірку. Він же хлопець як на підбір, ось і спокусилася на заборонене. Прости його, доню. У вас все життя попереду. Одумайся. Потім шкодуватимеш.
—Ні, мамо, не шкодуватиму. Діма вжалив, так вжалив. Мені нестерпно боляче. Але я не хочу починати сімейне життя зі зради, з брехні. Слава Богу, що це сталося в день весілля. Менше страждань для мене, — Оксана була непохитна.
Дмитро благав, каявся, але марно.
…Через кілька місяців виявилося, що донька вагітна від Дмитра. Оксана негайно, непомітно для мене, позбулася плоду. Чесно кажучи, дізнавшись про таке, я б умоляла її повернутися до нього.
…Час минав, і до Оксани залицявся Артем. До речі, він — найкращий друг Дмитра. Артем давно кохав Оксану, але не наважувався переходити дорогу другові. Та ось такий випадок. Оксана не відразу погоджувалася. Обпалилася — нікому не вірила. Вагалася три роки. Артем не відступав. Нарешті, донька переконалася в його щирості:
—Артеме, твоя пропозиція руки і серця ще дійсна?
—Звісно, Оксанко! Невже ти погоджуєшся? — Артем поцілував руку коханій.
Оксана кивнула.
На радощах Артем влаштува́в розкішне весілля. Були всі друзі, подруги, окрім Дмитра. Але «колишній» надіслав молодятам великий букет пахучих лілій. Оксана відмовилася від квітів і віддала їх незаміжній подрузі.
Тоді Оксані було двадцять вісім, Артему — тридцять три. Минуло два роки шлюбу, а діточок все не було.
—Оксанко, у вас з Артемом є якийсь план, чи просто не виходить із нащадками? — обережно запитала я.
—Не виходить, мамо. Я вже починаю хвилюватися. Артем мовчить. Думаю, звинувачує себе. Зачекаємо ще рік, а там… — донька опустила очі.
—Що «там»? З дитбудинку візьмете? — я не розуміла, що вона має на увазі.
—Покаже час. У нас обов’язково буде дитина. Будь-яким способом, — Оксана загадково посміхнулася.
—Дай Боже! Ми з батьком чекаємо-не дочекаємося онуків, — я ніжно погладила її по голові.
І ось минуло ще два роки спроб…
Оксана повідомила мені про ЕКЗ. Я була проти:
—Оксанко, кажуть, що у цих дітей немає душі, вони частіше хворіють, що вони не з нашого світу, не зможуть мати власних дітей… Коротше, біороботи.
—Мамо, цьому методу вже майже сорок років. Увесь світ його використовує. Зараз багато безплідних пар. Народжуються «пробіркові» діти, такі ж, як усі. Просто це важкий шлях. Ти не уявляєш, яка внутрішня боротьба в мене й в Артема. Нам нелегко. Коротше, готуйся до онуків. Може бути двійня. До речі, перші жінки після ЕКЗ народжували потім природним шляхом, — Оксана дуже хотіла мене переконати.
А я розуміла — процес уже запущений. Залишалося лише вірити, сподіватися і не падати духом.
…Шлях до дитини виявився коштовним, виснажливим. Оксана змогла завагітніти лише з четвертої спроби. Вона почала впадати у депресію, істерики. Через гормональну терапію донька значно поправилася. Артем схуд, його вимотали перепади настрою дружини, її сльози, безпричинний сміх.
—Мамо, я боюся чхнути, кашлянути, різких рухів. Раптом усе втрачу, а на п’яту спробу я не згодна. Втомилася. Всі муки через той перший аборт. Хоч биІ ось, через вісім місяців тривог та надій, у нашій родині з’явилася маленька Соломія — дитина, народжена завдяки любові, терпінню та віІ зараз, коли Соломії вже п’ять років, ми розуміємо, що справжнє щастя – це не те, як дитина з’явилася на світ, а те, як вона наповнює наше життя радістю.
