Був час пік. Усі кудись поспішали – на роботу, до школи, в садочок. Автобус був майже вщерть переповнений. Але попереду ще одна зупинка, де пасажирів ще побільшає.
Усі, хто вже перебував у салоні, надіялися, що водій омине цю зупинку і поїде далі. Але ні! Водій все-таки натиснув на гальма. У черево автобуса через передні двері зайшло ще з десяток пасажирів.
Першою була жінка, ще не стара, але зовсім не доглянута. Їй було десь років 50. Але її старив не вік, а власна занедбаність і опущеність. Волосся стирчало ковтунами. Складалося враження, що воно давно не бачило ні гребінця, ні води. Руки також були брудні, неохайні, з необрізаними нігтями. Від одежі, що світилася плямами, поширювався неприємний запах. Погаслі очі, ще часом видавали іскорки, як вуглинки після подиху вітру. Жінка була заглиблена у власні думи, відомі лише їй. Вона не звертала уваги на пасажирів.
Ця пасажирка зупинилася неподалік хлопчика, що сидів у мами на руках. Дитина пильно глянула на жінку і зронила:
-Мамо, а в тієї тьоті горе? Вона, мабуть, скоро помре.
Ці слова заставили оглянутися всіх, хто перебував у салоні автобуса. Мама зацитькала на малого, пояснюючи йому, що так не можна. Але хлопець не вгавав:
-Ти пам’ятаєш кітку, від якої так погано пахло. Вона ж померла. А маленькі кошенята залишилися самі.
-Кошенята! – раптом випалила жінка, – у мене внучка.
Її очі наповнилися сльозами. Пасажири вже з жалістю дивилися на неї, кожен домислюючи, що ж могло в неї трапитися.
Автобус зупинився. Жінка поспішила до виходу. Пасажири провели її поглядом.
Минуло зовсім небагато часу. Я мала можливість ще раз зіткнутися з цією ж жінкою. Це була красива бабуся, яка вела за ручку свою внучечку. Обоє були щасливі. Дівчинка міцно трималася за руку бабусі і підстрибувала.
-Не бійся, моє кошенятко, я тебе не відпущу від себе. І нікому не віддам, – промовила жінка і усміхнулася.
Це була зовсім інша жінка – доглянута, випрасувана, красива. Очі випромінювали тепло.
Я про себе подумала, як може змінити життя людини всього лиш якийсь один випадок. І як здорова людина може себе занедбати, опустити, наблизитися до старості чи навіть смерті через власне недбальство.
