Сталося це зимою, сесія була в самому розпалі. Мене не можна назвати зразковим студентом. Я часто прогулював лекції й дуже рідко виконував ті завдання, які давали викладачі. Ні дурощів, ні лінощів у мене немає, як і грошей. Брати у батьків не хотів, вони й так навчання оплачували, тож влаштувався на роботу, офіціантом.
Зазвичай брав вечірні зміни, вранці відсипався. Втомлювався страшенно, тож до знань руки не доходили. Зазвичай викладачі милостиво клали мені 3 й усі залишалися задоволеними, але цього разу «фортуна обернулася до мене іншим боком». Інна Сергіївна, молода викладачка, глибоко переконана, що основна моя місія на цій землі – досконало володіти методиками її предмета.
Словом мені сказали, що я не атестований і якщо не складу іспит повторно, то вилечу з університету. Уявляєте, що творилося в моїй голові? Батьки, як почують, посивіють ще більше. Це ж який сором!
Після таких новин, мені хотілося побути наодинці, тому я пішов до парку. Людей практично не було. Лише я і природа. Сів на лавці й почав думати, що робитиму, якщо вилечу? Кому потрібні люди без освіти? Поки голова думала, очі помітили як щось блиснуло за деревом. Пішов глянути, а там айфон останньої моделі! То от де була моя фортуна, готувала для мене інший подарунок!
Спершу думав швиденько викинути сім картку й тішитися своїй знахідці, але совість загризла. Хтось десь волосся на собі рве, а я буду наживатися? Телефон був заблокований, тож я не міг довідатися хто власник через соціальні мережі. Залишилося лише чекати на дзвінок. Через хвилин 20 зателефонував непідписаний номер. Підняв слухавку, а там власниця плаче й просить повернути їй телефон за винагороду.
Я сказав, що нічого мені не потрібно й повідомив своє місце перебування. Через хвилин 10 до мене підбігла, ви не повірите, Інна Сергіївна. Це її телефон й знайшов за деревом. Вона подякувала за мою чесність й віддячила трійкою по своєму предмету. Оцінці я радів дужче, ніж телефону.
