Велика удача знайти свою людину й будувати з нею спільне майбутнє. Мені поталанило. З Артуром ми були знайомі ще з 1 класу, тож як сіли за одну парту, так після того й не розлучалися. Разом вступали до університету, орендували спільну квартиру, а по завершенні навчання стали чоловіком та дружиною.
Коли чоловік заговорив про мрію відкриту власну справу, я його підтримувала. І нехай, що це було ризиковано, до всього ж у нас не було грошей, а я при надії. Однак, вирішили ризикнути й не прогадали.
Не повірите, але мій чоловік відкрив жіночий салон краси, де сам працював майстром. Від клієнток не було відбою. Я пишалася Артуром й зовсім не ревнувала. Де є кохання та довіра, там підозрам немає місця.
Сама ж займалася домашнім побутом та виховувала нашу красуню донечку. Коли Катрусі виповнилося чотири, ми віддали її до дитячого садочку, а я вийшла на роботу до чоловіка, ставши директоркою. Артура все влаштовувало мене також.
Час пролетів непомітно. Ось уже наша донечка закінчила навчатися, отримала диплом юриста й влаштувалася працювати у солідну контору. Так не хотілося вірити в те, що донечка вже починає власну стежку.
На роботі Катя познайомилася з Павлом. Коли вона розповідала нам про свого кавалера, її очі світилися щастям. Мабуть, це кохання. В стосунки дочки ми не лізли й підтримували її вибір, хай яким би він був.
Чесно кажучи, до знайомства із зятем я чогось подумала, що він також юрист. Та потім з’ясувалося, що Павло на фірмі працює звичайним охоронцем. Не маю нічого проти, але зарплатня бажає кращого. Виходить, що цей хлопець сидітиме на шиї у нашої дитини. Ну хіба матері таке може сподобатися.
Хотіла поговорити з Катрусею аби переконати її не поспішати та добре придивитися до хлопця, але запізнилася. Дочка оголосила про свою вагітність. Виходу не було. Зробили дітям весілля разом зі сватами, а вже після зібралися усі разом за одним столом аби обговорити квартирне питання.
-Ми не проти того, щоб діти жили з нами – почав мій чоловік. – Он у нас великий будинок. Місця вистачить на всіх.
-Де ж це бачено, щоб чоловік ішов у прийми до тещі – обурилася сваха. – Нехай діти живуть з нами. У нас хоч і не хороми, але квартира двокімнатна. Можна жити.
-Воно то так, але ви, мабуть, забуваєте про майбутнє поповнення – втрутилася, намагаючись делікатно переконати сваху у тому, що дітям буде краще з нами.
-Знаєте, я от що скажу. Якими б хорошими не були батьки, а молода сім’я повинна жити окремо! – сказав своє слово сват. – Тож доведеться витрусити кишені та скинутися дітям на квартиру.
-Чудова ідея! – підтримав мій чоловік.
Вирішили, що коли знайдемо гарний варіант, поділимо суму між нами. Ті гроші, які є у дітей, чіпати не будемо. Нехай розпоряджаються ними на власний розсуд. Доля нам посміхнулася. Десь через два тижні моя знайома виклала оголошення про продаж своєї двокімнатної квартири. Оскільки гроші їй потрібні були терміново ціна дуже приємна, а коли я написала їй з проханням показати житло, вона пообіцяла ще й переоформити документи власним коштом.
Молоде подружжя квартиру оглянуло, їм все сподобалося. Я бачила, що Катруся вже планує ремонт своєї мрії, тож була налаштована на швидку покупку. Зателефонували до сватів, розказали про квартиру й замість обіцяної допомоги натрапили на сварку. Сваха образилася, що ми дивилися квартиру без неї й взагалі їй не сподобалося, що діти будуть жити недалеко від нашого дому. Ця жінка поводила себе нестерпно. Я вже не витримала й запитала прямо:
-Ви збираєтеся давати гроші чи ні? – пауза.
-У нас зараз немає такої суми. Ми ж не приватні підприємці, потрібні роки, щоб відкласти – дорікнула вона.
-Я вас зрозуміла.
Словом ми з чоловіком купили дітям квартиру власним коштом. Ремонт у приміщенні вони робили самі. На новосілля родина знову зібралася. Батьки Павла захоплено розглядали кожен куточок й хвалили дітей. Звісно не обійшлося й без того самого запитання від свахи:
-То на кого оформили квартиру, сподіваюся, ви не образили нашого Павлика?
-Нікого не образили, бо квартиру оформили на мене – спокійно відповіла я.
Ох який скандал потім почався. Словом новосілля дітям зіпсували батьки зятя, але я не дивуюся. Давно стало зрозуміло, що краще з такими людьми не знатися.
