Я думала, що гірше вже не буде. Та якось на базарі зустріла свою колишню сусідку тітку Валентину. Поговорили по те про се та жінка обмовилась, що Ігор скоро одружується. В цей момент світ наче втратив всі кольори та я хотіла опинитися десь далеко, щоб ніхто не бачив наскільки мені зараз боляче.
В той пам’ятний день я їхала далеко з рідного села. Хотілося про все забути. Я ні про що не жалкувала, навіть про те, що сказала Ігорю про дитину. Про нашу з ним дитину. Тоді коханий лише посміявся та сказав, що ця дитина не його та й невідомо чи я його не обманюю. А може, ніякої дитини немає, а я все вигадала. Мені було боляче та неприємно чути це від людини, яка ще нещодавно була для мене цілим світом. Я не стала виправдовуватися.
Мені не було причин це робити. Якщо він мені не вірить то нема причин йому щось доводити. Може й добре, що так сталося та я побачила справжнє обличчя коханого саме зараз, а не через 5 років спільного проживання в шлюбі. Тоді розчарування було б ще більшим. Шкода, що дитина ростиме без батька. Ігор не знає кого втратив.
Я була вірна Ігорю, в бік інших чоловіків навіть не дивилася. Як він міг таке сказати? Як міг звинуватити мене в брехні? Гордість взяла гору та я вирішила забути його.
Невже мій сон був віщим.
Я серед поля жовтих тюльпанів у весільній сукні, здалеку бачу Ігоря та він поступово від мене віддаляється. Жовті тюльпани означають розлуку.
В той момент ми готувалися до весілля та я прогнала від себе недобрі думки. Намагалася налаштувати себе на позитив. Уявляла як зрадіє Ігор, коли я розповім йому про дитину. А воно ось як сталося. В селі чутки розлітаються зі швидкістю світла та хтось придумав, що Ігор у мене не один. Коханий повірив цим чуткам.
Коли до мене зателефонувала колишня дівчина Ігоря та сказала, що у нас з коханим нічого не вийде, бо він ще й досі кохає її, я зрозуміла звідки в цих чуток ростуть ноги. Вероніка ніяк не могла змиритися з тим, що вони з Ігорем більше не разом та що він вирішив одружитися зі мною.
Зміна місця проживання пішла мені на користь. Я знайшла собі житло та роботу, почала відкладати гроші та думати чим я зароблятиму на життя після того, як народиться дитина.
В той момент я не думала, що ще раз зіштовхнуся зі своїм минулим. Та сталося те, що тітка Валентина мала тут родичів, до яких приїхала у гості. І потрібно ж було нам зустрітися саме в той момент, коли ми з Миколкою ходили на базар, щоб купити йому нові черевики.
Мені потрібно було триматися з усіх сил. Як тільки ми відійшли від сусідки, мені стало недобре та люди, які були поруч, викликали швидку. На щастя, все обійшлося. Я швидко покотила коляску з сином додому та лише опинившись наодинці зі своїм горем нарешті змогла дати волю почуттям. Сльози котилися по щоках, я притискала до серця нашого з Ігорем сина, а він тим часом одружувався з іншою.
Звичайно, я могла взяти сина та поїхати до Ігоря, щоб показати наскільки він схожий на свого батька, але я не стала цього робити. Час сам все розставить на свої місця.
