Трагедія
— Оленко, ти скоро? Зараз прийдуть Ярина з Тарасом, — нетерпляче сказав Андрій, заглядаючи у спальню.
— Зараз. Хвилиночку, — відповіла Ольга, не повертаючись до нього від дзеркала у шафі.
Вона провела помадою по губах, злегка потрясла головою, трохи розкудлала ідеально укладені коси, поправила комір сукні й тільки тоді обернулася до чоловіка.
— Готова, — усміхнулась йому.
— Ого! Яка ж ти в мене гарна… — Андрій підійшов і притягнув Ольгу до себе.
— Обережно, помада, — вона відвела голову від його грудей, подивилася на чоловіка ніжно, злегка лукаво.
— Оленько… — почав Андрій сипнутим раптом голосом, але в цю мить у двері подзвонили. — Ну от. — Андрій розкрив обійми, зітхнув і піш відчиняти.
Ольга востаннє глянула у дзеркало, підтягнула сукню й пішла за ним.
У передпокої вже гомонів Тарас із великим букетом троянд. Поруч стояла його дружина Ярина з подарунковим пакетом у руках.
— Де майстерня господиня? Чому не зустрічає гостей? — гучно жартував Тарас, шелестіючи обгорткою. Він побачив Ольгу і зробив крок до неї. — Ну, нарешті. Олюню, ти, як завжди, чарівна. Андрію, глянь, забороную. Олю, дай поцілую. — Тарас голосно чмокнув її у щоку і лише потім подарував квіти. — Бажаю тобі…
— Гей, давай роздягайся, а тости й побажання збережемо до столу, — втрутився Андрій.
— Андрію, витягни капці, а я квіти поставлю, — сказала Ольга і пішла на кухню.
У хаті одразу стало тісно й галасливо. Тарас потирав руки перед накритим посеред кімнати столом.
— Олю, ти чарівниця. Такий стіл приготувала. Прям слиною захлинуся, — страждальницько зітхнув він.
— Треба трохи потерпіти, — промовила Ольга, вносячи вазу з трояндами. Поставила букет на столик біля вікна.
— Балакун, — ледве чутно проговорила Ярина, заплющивши гарні карі очі.
Ольга підійшла і поклала руку їй на плече, ніби хотіла заспокоїти. У цю мить у двері знову подзвонили, і вона пішла зустрічати нових гостей.
— Це Наталка, а це моя сестра Ольга, — представив Максим дівчат і подав Ользі букет.
— Дуже приємно, — усміхнулася вона. Наталка ледве кивнула. — Вибач, капців більше немає.
— Нічого, я їй свої віддам, — відповів Максим.
Ольга здивовано глянула на брата. Її погляд казав: *Що у вас спільного?*
— Запрошуй до столу, сестро, — промовив Максим, не помічаючи її пильного погляду.
У кімнаті вже всі посідали.
— Мого брата ви всі знаєте, а це Наталка, його нова дівчина, — представила Ольга. — Далі сам, — прошепотіла вона братові й пішла з квітами на кухню.
Ще однієї вази у них з Андрієм не було, тому Ольга поставила букет у літрову банку й залишила його на столі.
Коли вона повернулася, гості вже сиділи. Андрій показавВони поверталися додому тихі, наче монастирський спокій залишився з ними назавжди.
