Любов до рідні перевіряється на відстані. Нещодавно у нашій родині трапилася невеличка оказія. Молодший брат мого чоловіка залишився без роботи. Що й не дивно, скажу я вам. Хлопець він безвідповідальний та несерйозний, але не мені його судити. Чоловік спитав мене, чи може Павло пожити у нас декілька днів, поки не знайде нову роботу. Житло він орендував, але тепер не мав змоги заплатити за новий місяць.
Рідним потрібно допомагати, тим більше рідний брат. Я погодилася. Спершу все було добре, я навіть була рада нашому гостю. Паша допомагав мені із хатніми справами. Поки ми були на роботі, він прибирав у квартирі, закидав прання та навіть готував вечерю. Любо глянути. Таким «солоденьким» та добрим він був лише тиждень.
На другий тиждень Павло, схоже, вкусив смак життя та закинув хатню роботу. Я нічого йому не казала, бо розуміла, що зараз він зайнятий пошуком роботи. Щодня ходив на декілька співбесід, але влаштовуватися на нову роботу не поспішав. Пропозицій вистачало, але не всі могли йому догодити. То йому не подобається, що далеко від центру, то начальник непривітний, то платять мало. Там, де йому подобалося, його не приймали. «Замало досвіду та умінь».
Ми з чоловіком старалися не зачіпати Павла та підтримували його у період невдач. Третій тиждень нашого спільного проживання почав мене напружувати. Брат чоловіка геть знахабнів та почав замовляти мені їжу. Безсоромно говорив, що бажає на вечерю та чим його порадувати вранці на сніданку. Потім почав мені зауважувати, що в його кімнаті не завадило б поприбирати.
Я вирішила поговорити з чоловіком та пояснити йому, що поведінка його родича починає виходити всякі рамки. Я відчуваю себе прислугою у власному домі. Крім того, він обмежує мій особистий простір, мені ніде приткнутися та залишитися на самоті. Лиш я зберуся відпочити, як з’являється Павло та починає знаходити мені якусь роботу.
Розмова таки відбулася, правда не на мою користь. Не знаю, які нові казочки попридумував той лінивець, але наступного ранку, чоловік забрав моє авто і дав покористуватися брату. Я ж була змушена підлаштовуватися під графік чоловіка, якщо не хотіла ходити пішки.
Не можу стверджувати точно, але підозрюю, що Павло почав намовляти чоловіка проти мене. У нашому домі почалися сварки та суперечки. Хоча раніше ми жили мирно та все вирішували спільно.
Схоже, що чоловік остаточно перейшов на сторону брата. Ішов третій місяць нашого спільного проживання. Павло перестав шукати роботу. Тепер він цілими днями вилежувався на дивані та дивився телевізор. Прийшовши з роботи, я бачила цілу гору немитого посуду, невипрані речі, бруд по всьому домі та ще й в додачу чула: «А є що пожувати? Я цілий день голодний. Могла б і приготувати!»
Моєму терпінню прийшов кінець. Я пішла у вітальню, відкрила шафу та стала викидати речі цього квартиранта. Він став кричати, як навіжений:
-Що це ти влаштувала? А ну складай все назад! Геть вже з розуму виж ила? А я казав братові, що ти ст еpва, але не знав, що настільки – єхидно зауважив мені родич.
-Слухай сюди, лінива ти задниця. З цього дня твій курорт та п’ятиразове харчування закінчилися. Збирай свої манатки й щоб духу твого тут більше не було. А якщо я ще раз почую, що ти намовляєш чоловіка проти мене, викручу твого поганого язика та з’їм на вечерю!
Схоже мої слова неабияк вразили Павла. Того ж вечора він покинув нашу квартиру. Блискавично швидко знайшов нове житло та роботу. У нашій рожині все налагодилося, а сварки припинилися. Правда, свекруха образилася, що я образила її маленького синочка, але мене то не дуже хвилювало.
